Діалектика прав та обов’язків як рушій соціогенезу

Abstract

Виведення співвідношення прав / обов'язків громадянина і держави на адекватний епосі, що формується, рівень - умова гармонійного розвитку культурно-цивілізаційного світу. Відповідно, мета статті - виклад результатів дослідження актуальних аспектів діалектики цієї взаємодії в перехідний період. Методологічна основа - єдність абстрактно-теоретичного і конкретно-історичного підходів. Діалектика прав і обов'язків розглядається в контексті загальних закономірностей і особливостей соціогенезу. Акцентування конкретних прав і обов'язків пов'язується з завданнями і можливостями епох. Демонструється роль культурно-цивілізаційних світів в процесі історичної творчості. Характеризується підтримання балансу між цілями і ресурсами стратегії, тактики і оператики. Спеціально вивчається специфіка постглобального розвитку. На цій підставі робиться висновок про реактуалізацію значення особистого вибору і свободи совісті. Своєю чергою в багатьох своїх рисах якість вибору визначається освітою і вихованням, що перетворює педагогіку на вагомий чинник суспільного розвитку. Міра взаємодії держави і громадянина, обопільне закріплення систем їх прав і обов'язків - важливий ресурс соціальної адаптації до змін. Так, перехідний період додатково зажадає пильної уваги до цього потенціалу. Причому й ціннісне стимулювання, і юридичне оформлення соціальних процесів вкрай важливі для нормативного формування суспільства. Нормативно-правова фіксація повинна як забезпечити поле збереження базових ціннісно-смислових комплексів культурно-цивілізаційного світу, так і дозволити захистити розкриття кращих властивостей народу і людини засобами епохи. При цьому конкретно-історичне прочитання прав і обов'язків, відповідне тенденціям підвищення рівня гуманізації та народовладдя в суспільному житті, є необхідністю органічності социогенеза, а його вкоріненість у базових ціннісно-смислових комплексах культурно-цивілізаційного світу і в досягненнях ойкумени як цілого тісно пов'язана із забезпеченням реального суверенітету держави і безпеки суспільства. Так, підтримка правомірності балансу традицій та інновацій орієнтує на підвищення морально-духовної стійкості людини.

Bringing the ratio of the rights / duties of a citizen and the state to a level adequate to the emerging era is a condition for the harmonious development of the cultural and civilizational world. Accordingly, the purpose of the article is to present the results of the study of the actual aspects of the dialectics of this interaction during the transition period. The methodological basis is the unity of the abstract-theoretical and concrete-historical approaches. The dialectic of rights and duties is considered in the context of general laws and features of sociogenesis. The emphasis on specific rights and duties is associated with the tasks and capabilities of eras. The role of cultural and civilizational worlds in the process of historical creativity is demonstrated. Maintaining a balance between the goals and resources of strategy, tactics and operations is characterized. The specific of post-global development is specially studied. On this basis, it is concluded that the meaning of personal choice and freedom of conscience is re-actualized. In turn, the quality of choice in many of its features is determined by education and upbringing, which turns pedagogy into a significant factor in social development. The measure of interaction between the state and the citizen, the mutual consolidation of the systems of their rights and duties is an important resource for social adaptation to changes. Thus, the transition period will additionally require close attention to this potential. Moreover, value stimulation and legal registration of social processes are equally important for the normative formation of society. Normative and legal fixation should both provide a field for preserving the basic value-sense complexes of the cultural and civilizational world, and allow and protect the disclosure of the best properties of a people and a person by means of the era. At the same time, a specific historical reading of rights and duties, corresponding to the trends of increasing the level of humanization and democracy in public life, is a necessity for the organic nature of sociogenesis, and its rootedness in the basic value-sense complexes of the cultural and civilizational world and in the achievements of the ecumene as a whole is closely related to the provision of the real sovereignty of the state and security of society. Thus, maintaining the balance of traditions and innovations in the legality focuses on increasing the moral and spiritual stability of a person.