US strategic thinking about Iran’s nuclear program During Donald trump’s presidency

Abstract

The article is devoted to the analysis of US strategic approaches to the problem of Iran’s nuclear program during the presidency of Donald Trump in 2017 — 2021. In particular, the article considers the provisions related to the US policy towards Iran, which are listed in such US strategic documents of Donald Trump's presidency as the Nuclear Policy Review of 2018, the National Security Strategy of 2017 and the National Defense Strategy of 2018. A content analysis of these documents was conducted to reveal how often and in what context they mention Iran and its nuclear program. It is analyzed which strategic goals of the US policy on solving the Iranian nuclear program, proclaimed in these documents, have been realized and which have not been achieved. The reasons why the US strategy on Iran’s nuclear program was not entirely successful have been clarified.

The article discusses what new Donald Trump's administration has brought to the US strategy toward Iran compared to his predecessor, Barack Obama. A comparative analysis of strategic documents (Nuclear Policy Reviews, National Security Strategy and National Defense Strategy) during the presidencies of Barack Obama and Donald Trump was done. It was revealed that at the beginning of his presidency, Barack Obama followed strategic approaches to Iran’s nuclear program that were similar to Donald Trump's strategy toward that issue. However, it is revealed that even while pursuing a policy of sanctions and pressure on Iran, similar to the policy of maximum pressure of Donald Trump, Barack Obama left for Iran more options to choose from than his successor. Therefore, after the start of constructive talks with Iran in 2013, Barack Obama's strategy toward Iran was completely different from the corresponding policy of Donald Trump, and this is reflected in the official texts of the National Security Strategies 2015 and 2017. The article concludes that, in general, Donald Trump’s administration has failed to achieve the goals of changing Iran’s nuclear and regional policy, which were announced in the strategic documents of 2017-2018. It has been suggested that one of the main reasons of the weakness of Trump's strategy toward Iran’s nuclear program was the application of the same approach to threat assessment of Iran and North Korea, despite the fact that the nuclear policies of these two countries differed significantly in the second half of 2010s.

Стаття присвячена аналізу стратегічних підходів США до проблеми іранської ядерної програми під час президентства Дональда Трампа у 2017-2021 роках. Зокрема, розглянуті положення, які стосуються американської політики щодо Ірану і які містяться в таких стратегічних документах США часів президентства Дональда Трампа, як Огляд ядерної політики 2018 року, Стратегія національної безпеки 2017 року та Стратегія національної оборони 2018 року. Проведено контент-аналіз цих документів на предмет того, наскільки часто і в якому контексті вони згадують Іран та його ядерну програму. Проаналізовано, які проголошені у цих документах стратегічні цілі політики США щодо врегулювання іранської ядерної програми були реалізовані, а яких не вдалося досягти. З'ясовано причини, з яких стратегія США щодо іранської ядерної програми виявилася не зовсім вдалою. У статті розглянуто, що нового принесла адміністрація Дональда Трампа в американську стратегію щодо Ірану у порівнянні з його попередником Бараком Обамою. Здійснено порівняльний аналіз стратегічних документів (Огляди ядерної політики, Стратегії національної безпеки та Стратегії національної оборони) часів президентства Барака Обами та Дональда Трампа. Виявлено, що на початку свого президентства Барак Обама дотримувався таких стратегічних підходів до іранської ядерної програми, які були схожими зі стратегією Дональда Трампа щодо цієї проблеми. Водночас розкрито, що навіть проводячи політику санкцій та тиску на Іран, подібну до політики максимального тиску Дональда Трампа, Барак Обама залишав Ірану більше варіантів для вибору, ніж його наступник. Тому після початку конструктивних переговорів з Іраном у 2013 році стратегія Барака Обами щодо Ірану повністю відрізнялася від відповідної політики Дональда Трампа, що і відображають офіційні тексти Стратегій національної безпеки 2015 та 2017 років. У статті зроблено висновок, що загалом адміністрації Дональда Трампа не вдалося досягти тих цілей щодо зміни ядерної та регіональної політики Ірану, які були проголошені у стратегічних документах 2017-2018 років. Зроблено припущення, що однією з головних причин слабкості стратегії Д. Трампа щодо іранської ядерної програми стало застосування однакового підходу до оцінки загроз з боку Ірану та Північної Кореї, попри те, що у другій половині 2010-х років ядерна політика цих двох країн суттєво відрізнялася.