Конфликт между Аджарией и Джавахетией на Южном Кавказе как следствие столкновения региональных интересов

Abstract

Визначено, що після розпаду Радянського Союзу в 1991 році на Південному Кавказі почали формуватися вогнища конфліктів інтересів, суттєво пов’язаних із політичними інтересами Росії. Надалі вогнища конфліктів у регіоні призвели до внутрішніх урядових криз і загострення міждержавних відносин. Як загрози регіональної безпеки в цей період варто розглядати вірмено-азербайджанський Нагірно-карабахський конфлікт, загострення ситуації в Південній Осетії, Абхазії, Аджарії та Джавахеті в Грузії. Аналіз конфлікту в регіонах Аджарія і Джавахетія в Грузії показав, що протягом багатьох років тут зберігалася напруженість, хоча після Московської і Карсської угод 1921 року Аджарія отримала статус автономії у складі Грузії. Релігія в цій зоні, на відміну від інших вогнищ конфлікту, відіграє свою роль, що ставить питання ступеня лояльності грузинському уряду. Через своє геостратегічне розташування Аджарія відіграє важливу роль у реалізації політичних інтересів Грузії. Крім того, Туреччина, яка є гарантом стабільності регіону за умовами Карсської угоди, є зацікавленою стороною в політичній ситуації навколо Аджарії. Етнічний склад регіону є фактором високого ступеня напруженості конфлікту в Джавахетії. Так, вірмени, що становлять 51% регіону, час від часу намагалися підірвати безпеку в регіоні шляхом ескалації конфлікту і проведення різних підривних дій. Разом із тим регіон не отримував явної підтримки з боку Вірменії через своє регіональне розташування, перш за все, з точки зору взаємин із Росією. Джавахетія не має статусу автономії, проте регіон знаходиться під контролем певних вірменських організацій. Крім того, ця територія має статус вірменомовного регіону, де використовують і вірменську валюту. Все це може привести до децентралізації влади в Грузії в майбутньому і навіть повної втрати контролю над регіоном. Зроблено висновок, що в основу внутрішнього політичного курсу Грузії має лягти врегулювання зазначених конфліктів через зміцнення територіальних структур.

With the collapse of the Soviet Union in 1991, new powers, new conflicts of interest and the desire to regain Russian domination began to take shape in the South Caucasus. At the same time, processes in conflict centers in the region intensified and led to internal government crises and strained interstate relations. During this period, the Armenia- Azerbaijan Nagorno-Karabakh conflict, South Ossetia, Abkhazia, Adjara and Javakheti problems in Georgia are considered as the greatest threats to regional security. The article analyzes and examines the history of the conflicts in Adjara and Javakheti regions in Georgia. Especially after the 1921 Moscow and Kars agreements, Adjara gained autonomy status within Georgia, the important role of religion in this conflict zone and the issue of loyalty to the Georgian government, unlike other sources of conflict, offers a different perspective. Besides, Adjara is important for Georgia due to its geostrategic location. Another interesting point about the conflict of being an interested party in the matter of Turkey’s Adjara assumed the role of guarantor of Kars agreement terms. The Javakheti conflict is tenser due to the ethnic composition of the region. Thus, the Armenians, who constitute 51% of the region, tried to prevent security in the region by following a policy that escalated the conflict and destructive activities. However, the region could not get the necessary support from Armenia, which does not want to sever its ties with Georgia, which is important in terms of relations with Russia. Although Javakheti does not have an autonomous status, the region is under the control of Armenian organizations and has the status of an Armenian-speaking region. This could lead to further centralization in Georgia and the complete loss of control in the region in the future. The resolution of these conflicts and the formation of a unified state structure should form the basis of Georgia's domestic policy in the coming years.