«Тест на витривалість»: чи стане 2021 рік початком завершення глобальної гегемонії США?

Abstract

У статті представлено аналіз основних складників глобального лідерства Сполучених Штатів Америки в контексті чинної внутрішньодержавної і міжнародної політико-економічної кон’юнктури. Ґрунтуючись на концептуально-методологічному підході глобальних циклів гегемонії Дж. Модельські, автори статті пропонують модифіковану версію параметричної моделі глобального лідерства в сучасному світі. З’ясовано, що найбільш значущі фактори гегемоніального статусу Сполучених Штатів нині представлені складниками військової та економічної могутності. Утім внутрішня суспільно-політична нестабільність, артикульована стагнаційними тенденціями в довірі до інститутів влади та системи представництва, не лише спричиняє проблеми легітимації політикотвірних процесів всередині держави, а й нівелює функцію глобального лідерства як орієнтира для наслідування принципів демократичного урядування. Найбільш вразливою щодо збереження першості у глобальному домінуванні для США є їхня мобілізаційна спроможність у вирішенні глобальних проблем. Зовнішня політика, впроваджувана керівництвом країни в останні чотири роки, не лише ослабила роль США як глобального вузла транснаціональної взаємодії, а й дала змогу потенційному претенденту на гегемонію – Китаю – посилити свої геополітичні позиції, зокрема в південноазійському регіоні. У висновку дослідження акцентовано, що статус і роль Сполучених Штатів у світі можна оцінювати не лише з позицій держави-гегемона, а й сучасної мережевої імперії, для якої гегемонія є способом розповсюдження власної форми порядку. Відповідно, внутрішньополітична стабільність центру імперії (США) впливає на функціонування імперської системи загалом. Тому гегемоніальний статус США може бути оскаржений лише за формування альтернативного глобального порядку.

The present paper provides an analysis of the main components, which global leadership of the United States of America includes in the context of the current domestic and international political and economic conditions. Based on the conceptual and methodological approach of global cycles of hegemony by G. Modelski, the authors of the article propose a modified version of the parametric model of global leadership in the modern world. The most significant factors in the hegemonic status of the United States have now been identified as components of military and economic power. However, internal socio-political instability, articulated by stagnant tendencies in trust for government institutions and the system of representation, causes problems to legitimize policy-making processes not only within the state, but also eliminates the function of global leadership as a guideline for democratic governance. The USA mobilizing ability to solve global problems turns out to be the most vulnerable to maintaining supremacy in global dominance for the United States. The foreign policy pursued by the country’s leaders over the past four years has not only weakened the role of the United States as a global hub of transnational cooperation, but has also enabled China’s potential hegemony contender to strengthen its geopolitical position, particularly in South Asia. The study concludes that the status and role of the United States in the world can be assessed not only from the standpoint of a hegemonic state, but also of a modern network empire, for which hegemony is a way to spread its own form of order. Accordingly, the domestic political stability of the center of the empire (USA) affects the functioning of the imperial system as a whole. Therefore, the hegemonic status of the United States can be challenged only for the formation of an alternative global order.