Концептуально-доктринальні підходи Російської Федерації та Ісламської Республіки Іран щодо реалізації стратегічного партнерства в сучасних двосторонніх відносинах

Abstract

Загальна проблема, якої торкається автор даної праці, – теоретичне обґрунтовування та практичне застосування концепції «стратегічне партнерство» в сучасних міждержавних відносинах. До невирішених раніше частин загальної проблеми автор відносить питання формування стратегічного партнерства між Російською Федерацією та Ісламською Республікою Іран. У цьому зв’язку головною метою статті є систематизація та авторська інтерпретація поширених сьогодні академічних і політичних підходів РФ та ІРІ щодо становлення та розвитку концепції «стратегічне партнерство» у двосторонніх відносинах та співробітництві двох держав. За результатами проведеного дослідження автор робить висновки, що: 1) основу наявних сьогодні концепцій російсько-іранського стратегічного партнерства становлять різнорідні складники, що, відповідно, дозволяють поділяти останні на концепції: а) політичного, б) безпекового; в) геополітичного розрахунку; 2) існує відчутна різниця в підходах іранської та російської сторони щодо бачення формату стратегічного партнерства в сучасних російсько-іранських відносинах. У першому випадку (іранські візії) таким підходам притаманні прагматизм або особлива стриманість. У другому випадку (російські бачення) відповідні підходи характеризуються широким спектром авторських аргументацій про наявність ключових рис та характеристик, що вже відповідають проголошеному формату відповідного партнерства; 3) сучасній моделі російського-іранського стратегічного партнерства притаманна певна дискретність її концептуального наповнення, що знаходить вираз у паралельних процесах інтерпретації та конструювання як на суто академічному, так і на політичному рівнях; 4) у політико-дипломатичній площині російсько-іранських відносин наявну диференцію концептуальних підходів щодо стратегічного партнерства двох держав наразі визначає комплекс різнобічних чинників, до числа яких автор відносить цивілізаційно-ідеологічний, політико-доктринальний та історичний.

The general problem addressed by the author is the theoretical justification and practical application of the concept of "strategic partnership" in modern interstate relations. Among the previously unresolved parts of the general problem, the author refers to the formation of the strategic partnership between the Russian Federation and the Islamic Republic of Iran. In this regard, the main purpose of this article is to systematize and interpret the widespread Russian and Iranian academic and political approaches concerning the concept of "strategic partnership" in bilateral relations and cooperation between the two states. Based on the results of the study, the author concludes that: 1) the basis of modern concepts of the Russian-Iranian strategic partnership are heterogeneous components that divide these concepts into: a) political, b) security; c) geopolitical orientation; 2) there is a significant difference in the Iranian and Russian approaches toward the vision of strategic partnership in modern Russian-Iranian relations. In the first case (Iranian visions) such approaches are characterized by pragmatism or special restraint. In the second case (Russian visions), these approaches are characterized by a wide range of arguments about the existence of key features and characteristics that correspond to the declared format of the partnership; 3) the modern model of Russian-Iranian strategic partnership is characterized by a certain discreteness of its conceptual content. This finds expression in parallel processes of interpretation at the academic and political levels; 4) in the political and diplomatic fields of Russian-Iranian relations, the existing differentiation of conceptual approaches to strategic partnership is currently determined by a set of diverse factors, among which the author includes: civilizational and ideological, political and historical.