Країни Центральної Азії: участь в міжнародних організаціях, проблеми систем колективної безпеки та регіональної інтеграції

Abstract

У статті автор аналізує участь країн Центральної Азії в міжнародних організаціях ООН, ОБСЄ, ШОС, Організації економічного співробітництва, ОДКБ, Міжнародній організації тюркської культури ТЮРКСОЙ, Раді співробітництва тюркомовних держав. Характеризуються фактори, які активізують та ускладнюють взаємодію на міждержавному регіональному рівні. Розглядається процес регіональної інтеграції в Центральній Азії. Центральноазійське економічне співтовариство представлено як приклад неефективної регіональної інтеграції. Відзначається, що економічна інтеграція у межах регіону сповільнюється через несумісність окремих економічних режимів, постійну політичну напруженість, тривалі конфлікти у сусідньому регіоні (Афганістан) та частково закриті кордони. Мають місце спроби організувати прийнятний формат міждержавної взаємодії у межах регіону, однією з яких стала Консультативна зустріч глав держав Центральної Азії. Активізація внутрішньорегіонального співробітництва також була зумовлена пандемією коронавірусу, коли держави регіону надавали одна одній допомогу. Заснування нового формату регіональної взаємодії активізувало вже наявні регіональні організації: у 2018 р. вперше за 10 років у Туркменістані відбулося засідання Міжнародного фонду порятунку Аралу; на початку 2019 р. в Ташкенті відбулася конференція начальників генеральних штабів країн Центральної і Південної Азії. Визначаються безпекові загрози для центральноазійських держав (посилення напруженості в Афганістані і ризик трансформації ісламістського екстремізму, контрабанда наркотиків та зброї, нелегальна міграція). Для забезпечення національної безпеки країнам Центральної Азії слід взаємодіяти між собою для створення регіональної системи безпеки та інтегруватись в існуючі міжнародні безпекові організації. Однак, відзначається фактична неготовність країн Центральної Азії до системного об’єднання зусиль з метою протидії загрозам регіональній безпеці. Це обумовлено нестабільністю міждержавних відносин, тим, що країни дотримуються диференційованих підходів до розвитку співпраці із конкуруючими за вплив на регіон глобальними центрами сили.

In the article the author analyzes the participation of Central Asian countries in international organizations of the UN, OSCE, SCO, Organization for Economic Cooperation, CSTO, International Organization of Turkic Culture TURKSOY, Council for Cooperation of Turkic-speaking states. Factors that intensify and complicate cooperation at the interstate regional level are characterized. The process of regional integration in Central Asia is considered. The Central Asian Economic Community is presented as an example of ineffective regional integration. It is noted that economic integration within the region is slowing down due to incompatibility of certain economic regimes, constant political tensions, protracted conflicts in the neighboring region (Afghanistan) and partially closed borders. Attempts are being made to organize an acceptable format of interstate cooperation within the region, one of which was the Consultative Meeting of Central Asian Heads of State. The intensification of intra-regional cooperation was also due to the coronavirus pandemic, when the countries of the region provided assistance to each other. The establishment of a new format of regional cooperation has intensified existing regional organizations: in 2018, for the first time in 10 years, Turkmenistan hosted a meeting of the International Fund for Saving the Aral Sea; At the beginning of 2019, a conference of the Chiefs of General Staff of Central and South Asia was held in Tashkent. Security threats to Central Asian states are identified (increasing tensions in Afghanistan and the risk of the transformation of Islamist extremism, drug and arms smuggling, illegal migration). To ensure national security, Central Asian countries should work together to establish a regional security system and integrate into existing international security organizations. However, there is a de facto unwillingness of Central Asian countries to join forces systematically to address threats to regional security. This is due to the instability of interstate relations, the fact that countries adhere to differentiated approaches to the development of cooperation with competing global centers of power for influence in the region.