Феномен довіри в договірному регулюванні корпоративних відносин

Abstract

Стаття присвячена дослідженню такого унікального явища в корпоративних відносинах як довіра. Аргументується, що першочерговим завданням в бізнес-відносинах виступає намір сторін через договір зробити відносини довірчими, консолідувати зусилля, солідарно моделювати відносини з іншими акціонерами (учасниками) корпорації, які не є сторонами такого договору, і з самим товариством, що відповідає сутності корпоративного підприємництва. В ро-боті розглядаються підходи до визначення фідуціарності в практиці судів в країнах загального права. Сфокусовано увагу на тому, що країнах англосаксонської правової сім’ї загального права і законодавець, і суд як орган правозастосування системно та послідовно дотримуються позиції ненадання визначення або навіть виокремлення кваліфікуючих ознак, опису фідуціарних відносин. Обґрунтовується, що нещодавня спроба вітчизняного законодавця в законодавстві щодо вдосконалення корпоративного управліннянормативно закріпити поняття фідуціарного обов’язку через оціночні категорії (належне, добросовісне та ефективне управління) не сприяє правовій визначеності, а матиме протилежний ефект - буде породжувати виникнення корпоративних спорів та відсутність єдності в практиці при вирішенні їх судом. Аргументовано, що корпоративним договором формується солідаристський характер відносин між його сторонами. Розглянуто розуміння категорії «довіра» в економічній науці, її бачення провідними зарубіжними та вітчизняними економістами як фактору впливу на надходження інвестицій, ефективність діяльності суб’єкта підприємницької діяльності та економіку країни в цілому. Наведено міркування про недоцільність розуміння, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю виключно як об’єднання капіталів. Проаналізовано тенденції у бізнес-середовищі щодо ролі довіри при розбудові бізнесу та управлінні кризами. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що корпорація зацікавлена в забезпеченні стабільності складу його учасників, збереженні особисто-довірчих (фідуціарних) відносин між учасниками, регламентація відносин між якими може бути визначена в тому числі корпоративним договором. Виснувається, що довіра є конститутивним елементом корпоративного договору, яким формується солідаристський характер відносин між його сторонами.

The article is devoted to the study of such a unique phenomenon in corporate relations as trust. The author argues that the primary task in business relations is the intention of the parties to make the relationship trust-based through an agreement, to consolidate efforts, and to model jointly the relations with other shareholders (participants) of a corporation who are not parties to such an agreement, and with the company itself, that corresponds to the essence of corporate entrepreneurship. The article examines the approaches to the definition of fiduciary duty in the practice of courts in common law countries. The author focuses on the fact that in the countries of the Anglo-Saxon legal family of common law, both the legislator and the court as a law enforcement body systematically and consistently adhere to the position of not defining or even singling out qualifying features and describing fiduciary relations. The author substantiates that the recent attempt of the national legislator to enshrine the concept of fiduciary duty in the legislation on improvement of corporate governance through the same evaluation categories (good, fair and effective governance) does not contribute to legal certainty, but will have the opposite effect - it will give rise to corporate disputes and lack of uniformity in practice when resolving them by a court. It is argued that a corporate agreement forms the solidarity nature of relations between the parties to such an agreement. The author examines the understanding of the category of «trust» in economic science, its vision by leading foreign and domestic economists as a factor influencing investment inflows, efficiency of a business entity and the country’s economy as a whole. The article gives reasons why it is inexpedient to understand, in particular, a limited liability company exclusively as a capital association. The author analyses trends in the business environment regarding the role of trust in business development and crisis management. Based on the study, it has been concluded that a corporation is interested in ensuring the stability of its shareholders, preserving personal trust (fiduciary) relations between the shareholders, and the regulation of relations between them may be determined, among other things, by a corporate agreement. It is concluded that trust is a constitutive element of a corporate agreement which forms the solidarity character of relations between its parties.