Норми адміністративно-процесуального права (до дискусії про їх структуру та складові елементи)

Abstract

У статті здійснено аналіз наукових підходів до визначення структури адміністративно-процесуальних норм та формулювання авторського підходу до вирішення вказаного наукового завдання. Зауважено на специфіці структури норм процесуального права у порівняні із нормами матеріальними. Підкреслено, що гіпотеза – це елемент структури адміністративно-процесуальної норми, який містить у собі вказівку на юридичні факти, з виникненням яких пов’язується «старт» дії диспозиції. Наголошено та тому, що відсутність гіпотези, як структурного елементу адміністративно-процесуальної правової норми унеможливлює її ефективність, або навіть її реалізацію взагалі. Аргументовано, що диспозиція адміністративно-процесуальної норми – це набір прав та юридичних обов’язків, правило поведінки, відповідно до якого при наявності передбачених гіпотезою обставин діють учасники адміністративно-процесуальних відносин. Диспозиція може містити варіанти вибору поведінки для учасника провадження, надаючи йому альтернативу у його правовій поведінці під час розгляду справи та прийняття рішення. Іншими словами, у диспозиції у повній мірі розкривається потенціал диспозитивного методу правового регулювання відповідних правовідносин.Зазначено, що серед елементів поряд із гіпотезою та диспозицією доцільно окреслювати стимул як елемент норми адміністративно-процесуального права, що закріплює позитивні (заохочення, гарантії) або негативні (процесуальний примус, обмеження, у тому числі попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф; відмова процесуального акту, що був прийнятий даною процесуальною нормою; визнання доказу неналежним, що був отриманий з порушенням закону; залишення позовної заяви без розгляду або руху тощо) юридичні наслідки реалізації/нереалізації її приписів.

The article analyzes scientific approaches to determining the structure of administrative-procedural norms and formulates the author’s approach to solving the specified scientific task. The specificity of the structure of the norms of procedural law in comparison with substantive norms is noted.It is emphasized that the hypothesis is an element of the structure of the administrative-procedural norm, which contains an indication of legal facts, the occurrence of which is associated with the «start» of the action of the disposition. It is also emphasized that the absence of a hypothesis as a structural element of the administrative-procedural legal norm makes its effectiveness impossible, or even its implementation at all.It is argued that the disposition of the administrative-procedural norm is a set of rights and legal obligations, a rule of conduct, according to which the participants of administrative-procedural relations act in the presence of the hypothesized circumstances. The disposition may contain options for choosing behavior for the participant in the proceedings, providing him with an alternative in his legal behavior during the consideration of the case and decision-making. In other words, the disposition fully reveals the potential of the dispositive method of legal regulation of the relevant legal relations.It is noted that among the elements, along with hypothesis and disposition, it is expedient to outline incentive as an element of the norms of administrative and procedural law, which establishes positive (incentives, guarantees) or negative (procedural coercion, restrictions, including warnings; removal from the courtroom; temporary removal evidence for examination by the court; pretext; fine; refusal of a procedural act, which was adopted by this procedural norm; recognition of evidence as improper, which was obtained in violation of the law; leaving the statement of claim without consideration or movement, etc.) legal consequences of implementation/non-implementation of its prescriptions.