Відносини чеського короля Вацлава І зі Святим Престолом у 1240 – 1247 рр.

Abstract

Мета дослідження – простежити відносини чеського короля Вацлава І Пршемисловича зі Святим Престолом у період із 1240 по 1247 роки. Методи: проблемно-хронологічний, історико-системний та аналітичний. Наукова новизна полягає в комплексному висвітленні відносин чеського короля Вацлава І з папами Григорієм ІХ та Іннокентієм IV на тлі суспільно-політичних подій у Священній Римській імперії. Йдеться про протистояння цих римських понтифіків з німецьким імператором Фрідріхом ІІ Штауфеном. Упродовж 40-х років ХІІІ ст., попри очевидні симпатії Вацлава І до Фрідріха ІІ Штауфена, не припинялися контакти Чеського королівства зі Святим Престолом. Папська курія дедалі активніше втручалася в церковні справи в Чехії та Моравії, що було пов’язано з затвердженням празького та оломоуцького єпископів. У протиборстві з Фрідріхом ІІ Штауфеном для Апостольської столиці важливо було переманити чеського володаря на свій бік. Головна ж мета зовнішньої політики Вацлава І полягала в одруженні його сина з племінницею австрійського герцога Фрідріха ІІ Бабенберга, що відкривало Пршемисловичам шлях до панування в альпійських землях. Імовірність такого династичного шлюбу чітко окреслилася за понтифікату Іннокентія IV. Тож при вирішенні цього питання чеський король намагався маневрувати між двома силами (папою та імператором), прагнучи відстояти власні інтереси і домогтися певних поступок від Святого Престолу. Очевидно, саме тому Вацлав І тривалий час чинив перешкоди утвердженню на оломоуцькій кафедрі папського ставленика – єпископа Бруно.

The purpose of the study is to trace the relations of the Czech king Václav I Prshemyslovych with the Holy See in the period from 1240 to 1247. Methods: problem-chronological, historical-systemic and analytical ones. Scientific novelty lies in the comprehensive explaining of relations of the Czech king Vaclav I with the Popes Gregory IX and Innocentius IV on the background of social&political events in the Holy Roman Empire. It is about the confrontation of these Roman pontiffs with the German emperor Friedrich II Staufen. During the 40s of the 13th century, contacts of the Czech Kingdom with the Holy See did not stop despite Vaclav I's obvious sympathy for Frederick II Staufen. The papal curia intervened more and more actively in church affairs of the Czech Kingdom and Moravia, which was connected with the approval of the bidhops of Prague and Olomouc. In the confrontation with Friedrich II Staufen it was important for the Apostolic capital to lure the Czech ruler to its own side. The main goal of Vaclav I's foreign policy was marriage of his son with the niece of the Austrian Duke Friedrich II Babenberg, who opened the way for the Prshemyslovychs to dominate the Alpine lands. The probability of such a dynastic marriage was clearly outlined during the pontificate of Innocentius IV. So when solving that issue, the Czech king tried to maneuver between the two forces (the pope and the emperor), trying to defend his own interests and achieve certain concessions from the Holy See. Obviously, that is why Vaclav I for a long time made obstacles to the approval of the papal protégé Bishop Bruno at the Olomouc chair.