Окупація Криму Російською Федерацією в політико-правовому дискурсі

Abstract

У статті проаналізовані основні підходи до визначення подій весни 2014 р. в Криму. Зазначено, що в українському та міжнародному політико-правовому дискурсі використовуються терміни – окупація, тимчасова окупація, анексія, незаконна анексія та замах на анексію. Російські науковці використовують зовсім протилежні дефініції – приєднання та возз’єднання. Проведений аналіз доводить, що в російському науковому дискурсі політична доцільність домінує над юридичною аргументацією. Відповідно, навіть вважаючи «акт волевиявлення кримчан» нелегітимним через його протиріччя українському законодавству, російські правники доводять, що Кремль мав право на цей крок через політичні причини: «антиконституційний переворот в Україні», «порушення прав кримчан» та в контексті реалізації права народу на самовизначення. У той час світова наукова спільнота більшою мірою критикує російський підхід, який нівелює міжнародне право. Погоджуючись з правом народу на самовизначення, експерти наголошують, що це право більш характерно для колоніальної епохи і має використовуватися в сучасному світі із застереженнями: утиски та репресії за етнічними або релігійними ознаками як реальна підстава для відділення. Однак в Криму не було зафіксовано дискримінації російськомовного населення, а російська мова домінувала в приватному та діловому спілкуванні. Нарешті, будь-яке самовизначення шляхом референдуму не може проводитися під тиском чи у присутності збройних сил іншої держави, як це було в Криму. У такому випадку голосування втрачає будь-яку легітимність, а військова присутність іншої держави розцінюється як міжнародний злочин. В українському політико-правовому дискурсі зберігається певна дихотомія: правники використовують концепт «анексія», натомість на державному рівні домінує визначений в законі термін «тимчасово окупована територія». Хоча юристи наполягають на відсутності принципової різниці між цими поняттями, бо окупація передує анексії, більш доцільним все ж вважається використання терміну «замах на анексію». Саме таке трактування кримських подій все частіше з’являється в резолюціях ГА ООН із закликами до Росії забрати війська та звільнити територію півострову.

The article analyzes the main approaches to determining the events of spring 2014 in Crimea. It is noted that in the Ukrainian and international political and legal discourse the terms are used – occupation, temporary occupation, annexation, illegal annexation and attempt to annex. Russian scientists use completely opposite definitions – accession and reunification. The analysis proves that in Russian scientific discourse, political expediency dominates over legal reasoning. Accordingly, even considering the «act of expression of Crimean will» illegitimate due to its contradiction with Ukrainian law, Russian lawyers argue that the Kremlin was entitled to this step for political reasons: «unconstitutional coup in Ukraine», «violation of Crimean rights» and in the context of self-determination. At the same time, the world scientific community is more critical of Russia's approach, which undermines international law. While agreeing with the people's right to self-determination, experts emphasize that this right is more typical of the colonial era and should be used in the modern world with reservations: ethnic and religious oppression and repression as a real basis for secession. However, no discrimination against the Russian-speaking population was recorded in Crimea, and the Russian language dominated private and business communication. Finally, any self-determination through a referendum cannot be carried out under pressure or in the presence of the armed forces of another state, as was the case in Crimea. In this case, the vote loses all legitimacy, and the military presence of another state is considered an international crime. There is a certain dichotomy in the Ukrainian political and legal discourse: lawyers use the concept of «annexation», while at the state level the term «temporarily occupied territory» defined by law dominates. Although lawyers insist that there is no fundamental difference between these concepts, as occupation precedes annexation, it is still more appropriate to use the term «attempt to annex». This is the interpretation of the Crimean events that is increasingly appearing in UN General Assembly resolutions calling on Russia to withdraw troops and liberate the territory of the peninsula.