Спільна політика ЄС щодо освоєння космосу: проблеми імплементації

Abstract

У статті розглянуто особливості та проблеми імплементації спільної політики ЄС щодо освоєння космосу. Виокремлено п’ять етапів становлення політики офіційного Брюсселю в космічній галузі впродовж 1950 – 2021 років. Доведено, що її еволюція відбулась від появи перших космічних програм до затвердження космічної політики. Відтак, трактування «спільної політики ЄС щодо освоєння космосу» через правовий та управлінський підходи визначило, що це горизонтальний тип політики, який реалізується ЄС, ЄКА та їх державами. Розглянуто, що ЄКА наділене виконавчими та консультативними повноваженнями, що стосуються космічних програм офіційного Брюсселю: «Copernicus», «Galileo», «GOVSATCOM» та інші. Відповідно, ці масштабні космічні програми ЄС надали потужну підтримку освоєнню космосу як горизонтального інструменту ЄС на підтримку широкого спектру інших політик. Проаналізовано моделі дослідження космосу (Франції та Німеччини), що включають ефективні закони, космічні програми ЄС та ЄКА, внутрішні космічні активи, стратегії національної космічної безпеки та оборони. Зазначено, що виклики конкуренції промисловості та безпеки космічного простору загрожують статусу ЄС у космосі. Аргументовано, що майбутня космічна політика у Європі потребуватиме у провадженні двох спеціальних галузевих політик: політики космічної безпеки та політики космічної промисловості. Репрезентовано сценарії «Статусу-кво», «ЄС як держави учасника ЄКА» та «ЄКА як постійної агенції ЄС», а також сценарії «Малої та Великої Європи». З’ясовано, що сучасна концепція космічної політики ЄС та ЄКА в рамках дослідження «Space2020» є відображенням сценарію «Малої Європи», що характеризується зростанням стратегічної конкуренції в комерційній, політичній та безпековій сферах. Подано прогноз, що до 2030 року існує необхідність у «побудові стовпа ЄС» та реалізації «ЄКА як постійної агенції ЄС», що стане рушієм прогресу у європейській космічній політиці.

The article considers the features and problems of implementing the EU's common space exploration policy. Five stages of the formation of Europe’s policy in the space industry during 1950 – 2021 years are identified. It is proved that its evolution took place from the appearance of the first space programs to the approval of space policy. Consequently, the interpretation of the «EU common policy on space exploration» through legal and managerial approaches has determined that this is a horizontal type of policy implemented by the EU, ESA, and their states. It is considered that ESA has executive and advisory powers related to the space programs of official Brussels: «Copernicus», «Galileo», «GOVSATCOM» and others. Accordingly, these large-scale EU space programs have provided strong support for space exploration as a horizontal EU tool in support of a wide range of other policies. Models of space exploration (France and Germany) are analyzed, including effective laws, EU and ESA space programs, internal space assets, and National Space Security and Defense strategies. It is emphasized that the challenges of industrial competition and space security threaten the EU’s status in space. It is argued that the future space policy in Europe will require the implementation of two special industry policies: the Space Security Policy and the space industry policy. The «status quo», «EU as an ESA member state» and «ESA as a permanent EU agency» scenarios are presented, as well as the «Small and Large Europe» scenarios. It was found out that the modern concept of space policy of the EU and ESA in the framework of the «Space 2020» study reflects the scenario of «Small Europe», characterized by an increase in strategic competition in the commercial, political, and security spheres. It is predicted that by 2030 there will be a need to «build an EU pillar» and implement «ESA as a permanent EU agency», which will be the engine of progress in European Space Policy.