Очевидна недопустимість доказу як критерій здійснення окремої судової процедури визнання доказу недопустимим під час кримінального провадження

Abstract

У статті проводиться наукове дослідження такої процесуальної категорії в кримінальному провадженні, як «оче- видна недопустимість доказу». Системний аналіз ст. ст. 86–89 Кримінального процесуального кодексу України дозволяє говорити про розмежування законодавцем поняття «недопустимий доказ» та «очевидно недопустимий доказ». Результатом роботи є висновок щодо критеріїв, за допомогою яких суд під час кримінального провадження має визнати доказ очевидно недопустимим в окремій судовій процедурі. Ключові слова: допустимість доказів, кримінальне провадження, «очевидна недопустимість доказу».

In the article the scientific study of such procedural categories as «obvious inadmissibility of evidence» in a criminal proceeding. System analysis of art. 86–89 of the Criminal Procedure Code of Ukraine suggests delimitation legislator concept of «inadmissible evidence» and «obvious inadmissible evidence». Result is a conclusion about the criteria by which a court in criminal proceedings must admit proof obviously unacceptable in a separate judicial procedure. Key words: admissibility of evidence, criminal proceedings, «clear evidence of inadmissibility».