Аналіз практики застосування покарання за торгівлю людьми

Abstract

У статті на підставі аналізу 80 обвинувальних вироків, що набрали законної сили, ухвалених судами першої інстанції за період з 2020 по 2024 рік, встановлено особливості застосування покарання за торгівлю людьми. Для цього узагальнено дані, що стосуються 103 засуджених за цей злочин. З’ясовано особливості врахування судами особи винного, обставин, які пом’якшують та які обтяжують покарання, звернуто увагу на основні помилки, які при цьому трапляються. Встановлено, що 96,1% засудженим за торгівлю людьми особам суд призначив покарання у виді позбавлення волі. Чотирьом (3,9%) засудженим (у всіх випадках – за ч. 2 ст. 149 КК України) суди призначили покарання у виді штрафу (в порядку призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом). Шести (5,8%) засудженим суд призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна. З’ясовано, що мінімальний строк призначеного покарання у виді позбавлення волі на певний строк за торгівлю людьми сягав 2 років (у порядку призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом), максимальний – 8 років; здебільшого ж суди призначали покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, що відтак давало їм змогу звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. Звернуто увагу також на те, що максимальний призначений судом строк покарання у виді позбавлення волі (8 років) є мінімальним строком цього покарання, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 149 КК України. У зв’язку з цим зроблено висновок, що український законодавець і вітчизняні суди по-різному оцінюють суспільну небезпеку торгівлі людьми. Встановлено, що до реального відбування покарання засуджені лише 15 осіб (14,6%), інші 88 осіб (85,4%) звільнені від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України). Звернуто увагу на те, що до позбавлення волі на певний строк з реальним його відбуванням засуджені тільки 11 осіб (з 99 осіб, яким суд призначив це покарання), до інших же застосовано штраф. Таким чином, до реального відбування покарання за торгівлю людьми суди засуджують навіть не кожного сьомого винного, а до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням – лише кожного дев’ятого. Показано, що рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням часто не підкріплені належною аргументацією або ж відповідні аргументи є непереконливими через їх формальний характер.