The effect of individual identity on social-political processes at the point of view of the new institutionalism political theory

Abstract

The paper deals with the effect of individual identity on institutionalization of social and political interaction at the point of view of the new institutionalism’s basic versions. There have been changes in the principles and methods of studying phenomenon of political institution and we might present this process as a sequential shift in political- institutional paradigm of political science – traditional institutionalism was based on a formalized analysis of the political and legal reality (especially institutions), but today this approach is mostly replaced by new institutionalism (is characterized as a general setting, in which the various studies are combined, based on different methodological principles). The research strategy of new institutionalism allows analysing the political phenomena of complex nature that are typical of the system, implementing and maintaining democratic standards of politics in the modern world, such as individual identity institutionalized at the collective level of political interest aggregation. Institutionalization of individual identity can be defined as the right of an association of individuals to representation and participation in politics who united based on a certain identifiable feature, i.e., gender, ethnicity, religion, etc. It is determined that the analysis of this issue gives an opportunity to indicate on drawing the principle of methodological individualism in new branch of institutional theory near with the analyses of rules and structures in politics. The political discourse about the place of individual identities among institutionalized practices of social and political interaction can transform institutional framework of the political system and to determine the status of the state as a key institution in the political system of the society and an actor in international politics. Ensuring gender equality for the active participation in various political institutions (from NGOs to political parties and state authorities) is one of the typical evidences of the political system democratization, which could lead other social institutions to a crisis, namely, a family, marriage. Granting broad rights to ethnic communities, the government risks facing the challenges of radical territorial conflicts, that could undermine not only the grounds of social consensus, but also the integrity of the government state form. Involvement of a religious factor in politics can consolidate political institutions within the state, but lead to confrontations with other countries within the framework of international structures.

В статті розглянуто вплив чинника індивідуальної ідентичності на інституціоналізацію суспільно-політичної взаємодії з точки зору основних версій нового інституціоналізму. В принципах і методах дослідження феномену політичних інститутів відбулися суттєві зміни, в цілому цей процес можливо представити як послідовну трансформацію політико-інституційної парадигми політичної науки – традиційний інституціоналізм базувався на формалізованому аналізі політико-правової реальності (особливо її складових інститутів), але на сьогодні цей підхід здебільшого витіснений новим інституціоналізмом (характеризується як загальна стратегія, в котрій різні дослідження об’єднані на основі багатоманітних методологічних принципів). Дослідницька стратегія нового інституціоналізму дозволяє аналізувати явища складної природи, характерні для політичної системи, що впроваджує та підтримує демократичні стандарти сучасного світу, наприклад можливості для прояву індивідуальної ідентичності, інституціоналізованої на колективному рівні агрегації політичних інтересів. Інституціоналізацію індивідуальної ідентичності можна визначити як право об’єднання індивідів для представництва та участі у політичних процесах, яке реалізується на основі проблематики певної ідентифікаційної ознаки, тобто статі, етнічної приналежності, релігії тощо. Визначено, що дослідження даного питання надає можливість вказувати на залучення принципу методологічного індивідуалізму в цьому напрямку інституційної теорії поряд із аналізом правил та структур політики. Політичний дискурс про місце реалізації прав індивідуальних ідентичностей серед інституціоналізованих практик соціально-політичної взаємодії може впливати на інституціональний каркас політичної системи та трансформувати статус держави як ключового інституту в політичній системі суспільства та суб’єкта міжнародної політики. Забезпечення гендерної рівності для активної участі в різноманітних політичних інститутах (від громадських організацій до політичних партій та органів державної влади) є одним із складових демократизації політичної системи, що у негативному аспекті може призвести до кризи інші соціальні інститути, а саме сім’ю, шлюб. Так само, надаючи широкі права етнічним громадам, влада ризикує зіткнутися з викликами радикальних територіальних конфліктів, які можуть підірвати не лише основи суспільного консенсусу, а й цілісність державного устрою. Залучення релігійного чинника в політику може консолідувати політичні спільноти всередині держави, але призвести до протистояння з іншими країнами в рамках міжнародних структур.