Демографічна політика Росії в тимчасово окупованому Криму (2014-2021 рр.)

Abstract

У статті проаналізовані особливості російської демографічної політики в окупованому Криму. Зазначено, що після окупації зростає природне скорочення населення, яке російська влада компенсує міграційним потоком з російських регіонів. Внаслідок цього населення окупованого Севастополя з 2014 р. зросло на 42%. Але навіть міграція не змогла перекрити стрімке зменшення населення в Автономній Республіці Крим, де темпи природного скорочення зросли в 6 разів. Це обумовлено низкою чинників: скорочення лікарень та ліжок в них, брак кваліфікованого медичного персоналу, дефіцит ліків, що було особливо помітно під час пандемії СOVID-19, коли смертність зросла на 24%. Відповідно, протягом окупації Крим втратив 12% довоєнного населення через природні причини. На тлі погіршення соціально-економічної ситуації та через політичні утиски інакомислячих спостерігаємо зростання кількості кримчан, що залишили півострів. Приблизний підрахунок демонструє, що за сім років з Криму виїхало понад 260 тисяч, що дорівнюється 11% довоєнного населення півострову. Однак загальна чисельність населення на півострові навіть збільшилась на 130 тис. – до 2,48 млн. Хоча цей приріст забезпечує виключно Севастополь, який лідирує в Росії за темпами зростання населення. Загальна кількість мігрантів в АРК складає вже 12% довоєнного населення, а Севастополя – 45%. Таким чином, Росія активно стимулює переселення власних громадян на окуповану територію України всупереч нормам міжнародного права. Особливий акцент російська влада робить на переселенні силовиків разом з родинами та військових пенсіонерів (мілітарний формат), чиновників та робітників бюджетної сфери (медики та вчителі), яким надають певні преференції. У той час кримчани вимушені залишати півострів через втрату роботи та погіршення соціально-економічних умов життя. Внаслідок такої політики АРК втратила вже п’яту частину довоєнного населення, а Севастополь – 28%.

The article analyzes special aspects of the Russian demographic policy in occupied Crimea. It was observed that the natural depopulation, which the Russian government overcame with the help of the migration flow from Russian regions, was growing after the occupation. As a result, the population of occupied Sevastopol has increased by 42% since 2014. But even migration has not prevented the rapid population decline in the Autonomous Republic of Crimea, where the natural depopulation rate has increased sixfold. Several factors are at the root of this situation: the reduced number of hospitals and beds in hospitals, the lack of qualified healthcare staff, and medicine shortages. This was particularly evident during the COVID-19 pandemic, when mortality increased by 24%. Accordingly, Crimea lost 12% of its pre-war population due to natural causes during the occupation. Given the deterioration of the socio-economic situation and the political harassment of individuals with different views, there has been an increase in the number of Crimeans who left the peninsula. The rough estimate reveals that more than 260,000, or 11% of the peninsula’s pre-war population, have left Crimea in seven years. However, the total population of the peninsula has even increased by 130 thousand (to 2.48 million people). Although this increase is provided only by Sevastopol that has the highest population growth rates in Russia. The total number of migrants in the Autonomous Republic of Crimea and Sevastopol is already 12% and 45% of the pre-war population accordingly. Thus, Russia is actively encouraging the relocation of its citizens to the occupied territory of Ukraine contrary to international law. A particular focus of the Russian government is to relocate law enforcement and security officers together with their families and military retirees (military format), officials and public sector workers (doctors and teachers) who are provided with certain preferences. At the same time, Crimeans are forced to leave the peninsula due to job losses and deteriorated social and economic living conditions. As a result of this policy, the Autonomous Republic of Crimea has already lost a fifth of its pre-war population, and Sevastopol – 28%.