Вплив міграційної кризи на зміну політики ЄС в Середземномор’ї в 2015–2022 роках

Abstract

Дана стаття присвячена змінам міграційної політики ЄС в Південному та Східному Середземномор’ї в період та після міграційної кризи. Формування міграційної політики Європейського Союзу відбувалось паралельно із становлення власне самого Союзу. На різних етапах розвитку даного наддержавного утворення, імплементувались різні підходи до міграції. Протягом довгого асу країни Європейського Союзу були зацікавлені у припливі мігрантів, які компенсували нестачу робочої сили, тож завдання було тільки правильно скоординувати потоки мігрантів. Поступово ситуація почала змінюватись, й вже не було такої необхідності в некваліфікованій праці як в попередній період. Але потік мігрантів не знижувався, що викликало необхідність в формуванні нового підходу до регулювання потоку мігрантів, який передбачав встановлення обмежень на в’їзд. Особливо гостро країни ЄС відчули загрозу притоку мігрантів, після ряду криз та конфліктів на Близькому Сході. Під ударом опинились країни «першого в’їзду», які не могли справитись з напливом нелегальних мігрантів. Постало питання щодо розробки спільної політики, яка б передбачала спільні дії для підтримки держав, які опинились у скруті. З цією метою була активно задіяна робота FRONTEX. Робота даної структури була направлена на перешкоджання прибуття біженців до європейський країн, що в свою чергу дещо не відповідало гуманістичним цінностям Європейського Союзу, оскільки мігранти повинні були повернутись до країн, де їм загрожувала небезпека. Крім того, виявились розбіжності між країнами-членами ЄС щодо вироблення спільної політики. Одним з кроків, що були направлені на урегулювання міграційної кризи було укладення угоди з Туреччиною. Остання мала стати прилистком для біженців, не допускаючи їх подальшому руху в Грецію. Країни ЄС мають бути готові реагувати відповідним чином на загрози міграційного характеру, політика країн-членів повинна бути узгоджена та ефективна.

This article is devoted to changes in EU migration policy in the Southern and Eastern Mediterranean during and after the migration crisis. The formation of the migration policy of the European Union took place in parallel with the formation of the Union itself. At different stages of the development of this supranational entity, different approaches to migration were implemented. For a long time, the countries of the European Union were interested in the influx of migrants who compensated for the lack of labor, so the task was only to properly coordinate the flows of migrants. Gradually, the situation began to change, and there was no longer such a need for unskilled labor as in the previous period. But the flow of migrants did not decrease, which necessitated the formation of a new approach to regulating the flow of migrants, which involved the establishment of entry restrictions. The EU countries felt the threat of the inflow of migrants especially keenly, after a number of crises and conflicts in the Middle East. Countries of "first entry" that could not cope with the influx of illegal migrants came under attack. The question arose about the development of a common policy, which would provide for joint actions to support states that are in trouble. For this purpose, the work of FRONTEX was actively involved. The work of this structure was aimed at preventing the arrival of refugees to European countries, which in turn did not correspond to the humanistic values of the European Union, since migrants had to return to countries where they were in danger. In addition, there were differences between the EU member states regarding the development of a common policy. One of the steps aimed at settling the migration crisis was the conclusion of an agreement with Turkey. The latter was supposed to become a bulwark for refugees, preventing their further movement to Greece. EU countries must be ready to respond appropriately to threats of a migratory nature, the policy of member states must be coordinated and effective.