Проблемні аспекти кваліфікації воєнних злочинів в Україні

Abstract

Стаття присвячена дослідженню законодавства України у сфері регулювання воєнних злочинів. В основу дослідження покладено аналіз нормативних актів міжнародного гуманітарного та кримінального права, які закріпили серйозні порушення законів та звичаїв війни та прирівняли їх до серйозних міжнародних злочинів. Крім того, увагу акцентовано на багаторічному досвіді міжнародних установ, які займаються регулюванням механізму покарання воєнних злочинців. Для України питання воєнних злочинів набуло актуальності в умовах збройного конфлікту, спричиненого агресією російської федерації. Наразі число цих злочинів поступово збільшується. Наприкінці 2023 року вдалося зафіксувати понад 109 тисяч фактів вчинення воєнних злочинів військами рф. Паралельно збільшується число кримінальних проваджень за статтею порушення законів та звичаїв війни. Далі було зазначено, що недоліки законодавчого визначення воєнних злочинів та відсутність необхідної юридичної практики в такій специфічній категорії правопорушень призводять до труднощів кваліфікації воєнних злочинів. Основу кваліфікації злочину становить склад кримінального правопорушення. В Україні діє єдина норма, що передбачає кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни — стаття 438 Кримінального кодексу України. Ця стаття не містить ні визначення воєнного злочину, ні чіткої об’єктивної сторони правопорушення, а покарання є меншим, в порівнянні з іншими загальнокримінальними статтями. Ст. 438 КК України є бланкетною. Через таке формулювання воєнних злочинів в Україні поширилася практика додаткової кваліфікації порушень законів та звичаїв війни за статтями про катування, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, умисне легке тілесне ушкодження, примушування давати показання тощо. Уникнути труднощів кваліфікації воєнних злочинів можна завдяки доступу до джерел міжнародного гуманітарного та кримінального права. Римський статут Міжнародного кримінального суду є одним з найважливіших нормативно-правових актів, що закріпив всю групу складів воєнних злочинів та деталізував їх. Україна є державою-підписантом Римського статуту, яка досі не ратифікувала його.

The article is dedicated to exploring the legislation of Ukraine in the sphere of regulating war crimes. The research is based on the analysis of normative acts of international humanitarian and criminal law, which have established serious violations of the laws and customs of war and equated them with serious international crimes. Additionally, attention is focused on the long-standing experience of international institutions dealing with the regulation of the mechanism of punishment for war criminals. For Ukraine, the issue of war crimes has become relevant in the conditions of armed conflict caused by the aggression of the Russian Federation. Currently, the number of these crimes is gradually increasing. By the end of 2023, over 109,000 instances of war crimes committed by the Russian armed forces had been documented. Alongside, the number of criminal proceedings for violations of the laws and customs of war is increasing. It was further noted that deficiencies in the legislative definition of war crimes and the lack of necessary legal practice in such a specific category of offenses lead to difficulties in qualifying war crimes. The basis for qualifying a crime is the composition of a criminal offense. In Ukraine, there is a single provision providing for criminal liability for violations of the laws and customs of war — Section 438 of the Criminal Code of Ukraine. This article lacks both a definition of war crime and a clear objective aspect of the offense, and the punishment is less severe compared to other general criminal statutes. Section 438 of the Criminal Code of Ukraine is generic. Due to such wording of war crimes in Ukraine, the practice of additional qualification of violations of the laws and customs of war under articles on torture, intentional grievous bodily harm, intentional moderate bodily harm, intentional minor bodily harm, coercion to testify, etc., has spread. Avoiding difficulties in qualifying war crimes can be achieved through access to sources of international humanitarian and criminal law. The Rome Statute of the International Criminal Court is one of the most important legal acts that has codified the entire range of elements of war crimes and detailed them. Ukraine is a signatory to the Rome Statute, but has not yet ratified it.