Участь військовослужбовців у договірних зобов’язаннях

Abstract

Статтю присвячено дослідженню окремих питань участі військовослужбовців у договірних зобов’язаннях. Авторка визначила, що складні процеси становлення та розвитку інститутів громадянського суспільства, побудови правової держави, реформування правової системи не могли не призвести до зміни правового статусу різних груп населення, появи нових суб’єктів права, що, у свою чергу, вплинуло на сприйняття та переосмислення поняття «суб’єкт права», виділення відмінних рис такої категорії як «військовослужбовець-спеціальний суб’єкт». Авторкою зазначено, що визначення статусу військовослужбовця як спеціального суб’єкта права має значення для правового регулювання його поведінки, визначення його статусу у зв’язку із взаємодією з іншими суб’єктами права – вступом у договірні відносини. Завдяки аналізу нормативно-правових актів, які регулюють правовий статус військовослужбовців, визначені прогалини, на які слід звернути увагу під час укладання, виконання та припинення договірних зобов’язань за участю військовослужбовців. Однак, враховуючи те, що законодавець на сьогодні немає чіткого алгоритму вирішення цих питань, вони потребують додаткового законодавчого врегулювання. У процесі дослідження визначено, що учасником цивільних зобов’язань може бути військовослужбовець. Таким чином, виконання цивільних зобов’язань за участю військовослужбовця визначається, по-перше, відповідними статтями Цивільного кодексу та, по-друге, конкретними видами цивільних договорів. Авторка зазначає, що військовослужбовці у вільний від виконання обов’язків військової служби час вступають у договірні відносини:1) на території військової частини в перукарні – клієнти, у військовій торгівлі та продовольчому магазині – покупці; 2) коли займаються педагогічною, науковою та іншою творчою діяльністю, якщо вона не перешкоджає виконанню обов’язків військової служби; 3) поза службою та за межами військової частини – пасажири, замовники, споживачі, клієнти, покупці. У названих цивільних правовідносинах військовослужбовці мають відповідні зобов’язання клієнта, покупця, виконавця – викладача, пасажира, замовника, споживача. Виконання цих зобов’язань визначаються відповідними статтями Цивільного кодексу та цивільними договорами. У статті окреслені проблеми, що пов’язані з визначенням спеціального статусу військовослужбовців та їх участі в договірних зобов’язаннях, та запропоновано шляхи їх вирішення.

The article is devoted to the study of certain issues related to the participation of military personnel in contractual obligations. The author identifies that the complex processes of formation and development of institutions of civil society, the construction of a legal state, and the reform of the legal system could not help but lead to a change in the legal status of various population groups, the emergence of new subjects of law, which, in turn, influenced the perception and reinterpretation of the concept of “subject of law,” highlighting the distinctive features of such a category as “military personnel-special subjects.” The author states that the definition of the status of military personnel as a special subject of law is significant for the legal regulation of their behavior, determining their status in connection with interaction with other subjects of law - entry into contractual relations. By analyzing the normative legal acts that regulate the legal status of military personnel, gaps have been identified that should be taken into account in the conclusion, performance, and termination of contractual obligations involving military personnel. However, given that the legislator currently does not have a clear algorithm for resolving these issues, they require additional legislative regulation. In the process of research, it was determined that a military serviceman may be a party to civil obligations. Thus, the performance of civil obligations involving military personnel is determined, first of all, by the corresponding articles of the Civil Code, and secondly, by specific types of civil contracts. The author specifies that military personnel enter into contractual relations during their free time from military service: 1) in the military barracks - as customers in the barber’s shop, in military trade and grocery stores - as buyers; 2) when engaging in pedagogical, scientific and other creative activities, if it does not interfere with the performance of military service duties; 3) outside of service and outside the military unit - as passengers, clients, consumers, buyers. In these civil legal relations, military personnel have corresponding obligations as clients, buyers, performers - lecturers, passengers, clients, consumers. The performance of these obligations is determined by the corresponding articles of the Civil Code and civil contracts. The article outlines the problems associated with defining the special status of military personnel and their participation in contractual obligations, and suggests ways to address them.