Проблема прагматичної адаптацї у перекладах інституційного дискурсу (на матеріалі українських перекладів міжнародно-правового дискурсу)

Abstract

У статті розглядається проблема прагматичної адаптації з огляду на специфіку її застосування у перекладах інституційного дискурсу. На основі виокремлення аспектів висвітлення проблеми у перекладознавчих студіях запропоновано і апробовано алгоритм аналізу прагматичних адаптивних стратегій, що використовуються в українських перекладах англійськомовного міжнародно-правого дискурсу м’якого права. Доцільність використання прагматичної адаптації обґрунтовано виходячи з теорії Скопос, відповідно до якої переклад має бути орієнтований не стільки на відтворення вихідного тексту, скільки на досягнення певної функції чи прагматичного ефекту. В результаті дослідження виявлено, що для алгоритму аналізу перекладацької прагматичної адаптації інституційного дискурсу визначальними є такі параметри: критерії вихідного тексту, типи і види застосованої адаптації, ідентифікація адаптивних прийомів і стратегій. Дослідження дійшло основних висновків стосовно того, що серед чотирьох груп параметрів, асоційованих з критеріями вихідного тексту, провідним для застосування адаптації у інституційному дискурсі є параметр текстового регістру – поле і модус, що асоціюються із належністю вихідного тексту до жанру м’якого права. Серед видів адаптації можливою є лише локальна адаптація. Основним прийомом адаптації є застосування трансформації опущення модального дієслова – індексу директивної ілокутивної сили, що знижує у перекладі ступень деонтичної облігативної модальності, перетворюючи прямий директив на непрямий, у формі асертиву. Відповідно, провідною адаптивною стратегією виокремлено стратегію ілокутивної зміни, що де-інтенсифікує модальність рекомендації і зобов’язання у цільовому тексті у порівнянні з вихідним. Перспективою подальших досліджень вбачаємо аналіз адаптивних прийомів і стратегій, які інтенсифікують облігативну і комісивну модальність у цільовому тексті, а також виявлення специфіки прагматичної адаптації у перекладах інших інституційних дискурсів.

The article addresses the issue of pragmatic adaptation in light of its application in the translation of institutional discourse. Based on the identification of aspects of this issue highlighted in translation studies, the paper proposes and testes an algorithm for analyzing pragmatic adaptive strategies used in Ukrainian translations of English-language international soft law discourse. The relevance of pragmatic adaptation is justified according to the Skopos theory, which asserts that translation should be oriented not so much toward reproducing the source text but rather toward achieving a certain function and pragmatic effect. The study reveals that the key parameters for the algorithm of analysis of pragmatic adaptation in institutional discourse translation include the criteria of the source text, the types and forms of adaptation applied, and the identification of adaptive techniques and strategies. The research concludes that among the four groups of parameters associated with source text criteria, the leading one for the application of adaptation in institutional discourse is the parameter of text register – field and mode – associated with the genre of soft law to which the source text belongs. Only local adaptation is possible. The primary adaptive technique is the transformation of omitting the modal verb – an index of directive illocutionary force, which results in reducing the degree of deontic obligational modality in the translation, converting a direct directive into an indirect one, in the form of an assertive. Accordingly, the leading adaptive strategy identified is the strategy of illocutionary change, which de-intensifies the modality of recommendation and obligation in the target text compared to the source text. The prospective for further research is seen in analyzing adaptive techniques and strategies that intensify obligational and commissive modality in the target text, as well as identifying the specifics of pragmatic adaptation in translations of other institutional discourses.