Поетика імпресіонізму в романі Жоріса-Карла Гюїсманса «Супроти єства»: інтермедіальний аспект

Abstract

У статті проаналізовано поетику роману Ж.-К. Гюїсманса «Супроти єства» (Joris-Karl Huysmans A Rebours), зокрема його стилістику імпресіонізму. Автор прагне передати свій суб’єктивний досвід рецепції мистецтва через героя-самітника, інтелектуала дез Ессанта. Слідом за художниками-імпресіоністами Гюїсманс фокусує увагу на відтворенні кольорових відтінків та нюансів, тонко розмірковує про кольорову гаму та вплив кольорів та світовідчуття людини. Свій аналітичний виклад еволюції певних жанрів та видів мистецтва, зокрема поезії та музики, письменник доповнює фіксацією миттєвих вражень та спостережень. Таким чином, роман набуває ознак поліхудожнього твору, у якому взаємодіють різні образні ряди, використовуються засоби різних видів мистецтв, що розширює межі тексту, залучає візуальні, живописні твори, відсилає до відомих музичних композицій, апелює до слухових, нюхових, смакових відчуттів. Імпресіоністична манера, яка зароджується через взаємодію словесного та образотворчого мистецтв, у романі доповнюється музичними регістрами, а також поглиблюється із впровадженням у текстову палітру прагненням зафіксувати найтонші аромати парфумів, вишукані страви й вина, їх смаки та відтінки. Отже, текст роману будується на міжмистецькій взаємодії, або ж синтезі мистецтв, що найкраще піддається аналізу крізь призму інтермедіальності. Термінологія живопису, літератури, архітектури, музики, театру, парфумерії, виноробства, кулінарії, ювелірного оздоблення тощо оригінально переплітається для вираження суб’єктивних вражень, для створення уявного світу краси та недосяжної гармонії. Інтертекстуальні посилання на численні твори мистецтва експліцитно розширюють смислове тло, будують асоціативні зв’язки й спонукають до розвитку уяви читача. Інтермедіальні покликання (цитування відомих митців, музичних творів, екфразиси живописних полотен тощо) формують образно-проблематичний вектор твору.

The article analyses the poetics of J.-K. Huysmans’ novel «Against Nature» (Joris-Karl Huysmans A Rebours), particularly its impressionistic style. The author seeks to convey his subjective experience of art reception through the character of a solitary hero, the intellectual des Essant. Following the Impressionist painters, Huysmans focuses on reproducing colour shades and nuances, thoughtfully reflecting on the colour palette and the impact of colours on human perception. His analytical account of the evolution of certain genres and forms of art, particularly poetry and music, is supplemented by the recording of fleeting impressions and observations. Thus, the novel acquires the characteristics of a polyartistic work, in which various imagery series interact and means from different types of art are used, expanding the boundaries of the text, involving visual and pictorial works, referencing well-known musical compositions, and appealing to auditory, olfactory, and gustatory sensations. The impressionistic style, which emerges through the interaction of verbal and visual arts, is complemented in the novel by musical registers and deepened by the introduction of a desire to capture the subtlest aromas of perfumes, exquisite dishes, and wines, along with their tastes and nuances, into the textual palette. Thus, the text of the novel is built on inter-artistic interaction, or the synthesis of arts, which is best analysed through the prism of intermediality. The terminology of painting, literature, architecture, music, theatre, perfumery, winemaking, culinary arts, jewellery design, and so on originally intertwines to express subjective impressions, to create an imaginary world of beauty and unattainable harmony. Intertextual references to numerous works of art explicitly expand the semantic background, build associative connections, and stimulate the development of the reader’s imagination. Intermedial references (quotations from famous artists, musical works, ekphrases of paintings, etc.) shape the figurative-problematic vector of the work.