Демократичні процеси в країнах Центральної Азії: сучасний контекст та динаміка розвитку

Abstract

У статті розкрито особливості реалізації та захисту громадянських й політичних прав і свобод на прикладі Таджикистану, Туркменістану, Киргизстану та Казахстану. Досліджувана проблематика є актуальною в умовах сьогодення, адже у країнах Центральної Азії уряди продовжується масштабний наступ на права людини, зокрема свобода слова, громадські об’єднання чи мирні зібрання регулярно порушуються, економічні та соціальні права ігноруються, а дискримінація жінок, етнічних меншин та інших вразливих груп триває й надалі. Систематизовано спільні та відмінні характеристики у формуванні громадянського суспільства у досліджуваних Центральноазійських республіках. Автори проаналізували здобутки і невдачі на шляху демократичних перетворень обраних держав за певними критеріями, зокрема, частота зміни влади, прозорість виборів, наявність опозиції, зловживання змінами у законодавстві на користь влади, забезпечення прав жінок, дітей, ув’язнених, свобода слова, доступ до інформації, таємниця кореспонденції, забезпечення належного медичного обслуговування, доступ до освіти, необхідних продуктів харчування та питної води, забезпечення права на проведення зборів та мітингів, ратифікація міжнародних договорів у сфері забезпечення прав людини тощо. Зокрема, з’ясовано, що однією з найбільш суттєвих перешкод у реалізації та захисті прав людини в республіках Центральної Азії є вразливість політичних систем до сімейно-кланових і родових політичних зв’язків та їхня залежність від них. Встановлено, що лідери у досліджуваних республіках змінюються, проте режими не трансформуються. Водночас будь-які авторитарні зміни чи поправки до конституцій у досліджуваних республіках створюють поле для зловживань і порушень свобод громадян. Крім цього, право на свободу думки і слова зазнає подальших обмежень та утисків в умовах збереження авторитарного владного апарату, націленого на створення виключно позитивного іміджу глави держави. Це призведе до того, що у подальшому майбутньому даний регіон зазнаватиме потрясінь в умовах соціального і національного тиску щодо реального здобуття прав і свобод та усунення від влади не лише існуючої політичної еліти, а й усіх чиновників на регіональному та місцевому рівнях. Також визначено потенційні виклики та загрози у сфері подальшої демократизації досліджуваних держав. Перш за все це подолання економічних труднощів, зокрема продовольчих нестач, викликаних пандемією COVID-19, боротьба з дитячою смертністю. Крім цього, зловживання фальсифікацією кримінальних звинувачень та судове переслідування профспілкових лідерів чи політичних опонентів, можуть спровокувати гнів та акції протесту, а отже і нестабільність у регіоні. Також невирішеною залишається проблема захисту прав найбільш вразливих прошарків населення, зокрема жінок, людей з інвалідністю, представників ЛГБТ-спільноти, релігійних об’єднань та вірян.

The article reveals the peculiarities of implementation and protection of civil and political rights and freedoms on the example of Tajikistan, Turkmenistan, Kyrgyzstan and Kazakhstan. In these countries, governments prohibit public associations or peaceful assemblies, limit freedom of speech, economic and social rights of citizens, and actively practice discrimination against women, ethnic and other minorities. Decreasing living standards, falsification of election results, persecution of dissidents, contribute to the fact that this region is becoming more and more unstable, and the monopoly on rights and freedoms by the authorities of each of these countries is only getting stronger. With this in mind, it is important to find out what processes aimed at the democratization of Central Asian countries exist in each state and what are the prospects for their development in the future. Also, common and distinctive characteristics in the formation of civil society in the Central Asian republics are systematized. The authors analyzed the achievements and failures on the path of democratic transformation of the selected states according to certain criteria, in particular, the frequency of change of power, transparency of elections, presence of opposition, abuse of changes in legislation in favor of the government, ensuring the rights of women, children, prisoners, freedom of speech, access to information, confidentiality of correspondence, provision of proper medical care, access to education, availability of necessary food and drinking water, provision of the right to hold meetings and rallies, ratification of international treaties in the field of human rights, etc. In particular, it was found out that one of the most significant obstacles in the implementation and protection of human rights in the Central Asian republics is the vulnerable political system to family, clan and tribal political ties and its inability to function without them. At the same time, any authoritarian changes or amendments to the constitutions in the studied republics create a field for abuses and violations of citizens' freedoms. In addition, the right to freedom of thought and speech are subject to further restrictions and oppression in the conditions of preservation of the authoritarian power apparatus aimed at creating an exclusively positive image of the head of state. Leaders change, but the regime remains the same, and therefore further upheavals can be predicted for Central Asia under the conditions of social and national aspiration for the real acquisition of rights and freedoms with the removal from power not only of the political elite, but also of all employees at the regional and local levels. Potential challenges and threats in the field of further democratization of the studied states are also identified. First of all, it is overcoming economic difficulties, in particular, food shortages caused by the COVID-19 pandemic, the fight against child mortality. In addition, the misuse of falsified criminal charges and the prosecution of trade union leaders or political opponents can provoke anger and protests, and thus instability in the region. Also, the problem of protecting the rights of the most vulnerable sections of the population, including women, people with disabilities, representatives of the LGBT community, religious associations and believers, remains unresolved.