Суперечливий характер геополітики: український досвід

Abstract

У статті подано загальну характеристику розвитку геополітики як одного з теоретичних напрямів дослідження міжнародної проблематики. Автори стверджують, що сучасне геополітичне вчення набуло еклектичних рис, інкорпорувавши в себе певну кількість суміжних підходів науки про міжнародні відносини. Однак, широкий спектр чинників світового розвитку, який бере до уваги сучасна неокласична геополітика, не вчиняє з неї дисципліни, яка могла б претендувати на об’єктивність при поясненні сучасних процесів у міжнародному середовищі. Автори поділяють погляд вчених критицистів про неминучу пов’язаність геополітичних образів світу та зовнішньої політики. Фактично, геополітика завжди є відображенням визначеного зовнішньополітичного дискурсу і, відтак, не є об’єктивною у загальному сенсі. Тому її аспірації щодо пояснення міжнародних відносин є непереконливими. На підтвердження власного постпозитивістського трактування геополітики автори наводять відомий у політичній науці приклад цивілізаційного підходу у версії А. Кольба та С. Гантінгтона й залучають до розгляду геополітичні підходи відомого українського політичного діяча та науковця Л. Цегельського. Висновок про неодмінну ангажованість геополітичних уявлень спонукує авторів до аналітичної перевірки того, чи геополітика може слугувати прийнятним засобом пояснення міжнародних відносин, а також теоретичною основою для обґрунтування й реалізації зовнішньополітичних стратегій у наш час. З огляду на сучасний багатоукладний характер міжнародних процесів, наголошено на диференційованому характері могутності міжнародних акторів, що дає змогу використовувати кумулятивні ефекти від їхньої взаємодії. Це, на думку авторів, знецінює виключно матеріально орієнтовані зусилля держав, спрямовані на акумуляцію могутності. Підтверджено інтенційний, політично ангажований характер геополітичних уявлень, які здатні генерувати суперечності та конфлікти, зокрема територіальні. Зроблено висновки про важливість взаємодії акторів на основі усталених і релевантних у міжнародному співтоваристві правил та норм.

The article presents a general description of the development of geopolitics as one of the theoretical approaches to the international relations study. The authors argue, that modern geopolitics has acquired eclectic features, having incorporated a certain number of related approaches of the science of international relations. However, the wide range of world development factors, which are taken into account by the modern neoclassical geopolitics, does not make it to a discipline, that objectively explain a wide range of modern processes in the international relations. The authors share the view of other criticists about the inevitable connection between geopolitical images and foreign policy. In fact, geopolitics is always a reflection of a certain foreign policy discourse and, therefore, is not objective in general sense. Therefore, the aspirations of geopolitics to explain international relations are unconvincing. To confirm their own post-positivist interpretation of geopolitics, the authors study an example of the civilizational approach of A. Kolb and S. Huntington. They also discuss the geopolitical approach of the well-known Ukrainian politician and scientist L. Cehelskyj. The conclusion about the crucial involvement of geopolitical ideas prompts the authors to analytically check whether geopolitics can serve as an acceptable way to explain international relations, as well as a theoretical basis for the justification and implementation of foreign policy strategies in our time. Considering the modern multilevel nature of international processes, the differentiated nature of international actor’s power is emphasized, which opens the possibilities to use the cumulative effects of their interaction. This, according to the authors, devalues materially oriented efforts of states to accumulate own power. The intentional, politically engaged character of geopolitical ideas, which are able to generate contradictions and conflicts, particularly territorial ones, has been confirmed. Conclusions about the importance of interaction between actors on the basis of established and relevant rules and norms in the international community were made.