Вступ Швеції та Фінляндії в НАТО: новий етап в історії формування політичної культури Скандинавії

Abstract

У статті досліджено основні чинники процесу вступу Швеції та Фінляндії в НАТО, а також наслідки які несе дане рішення для системи міжнародної безпеки зокрема України. Проаналізовано головні фактори, прийняття рішення щодо приєднання до Північноатлантичного альянсу. Визначено позитивні чинники від даного рішення, які стануть рушійним фактором у виправленні соціально-політичних розбіжностей між Скандинавських країнами у питаннях співпраці щодо колективної безпеки. Доведено прямий зв’язок даного рішення, з національними інтересами України в умовах відбиття російського повномасштабного вторгнення. Початку російського нападу 24 лютого 2022 року, передувала масштабна інформаційна атака, яка була лише складовою великої інформаційної війни яку вела російська пропагандиська машина проти НАТО. Для агресора було вкрай важливо, створити привід який виправдовував би їхню агресивну політику, так був висунутий ультиматум, щоб НАТО прибрало свою військову інфраструктуру та фактично повернулось до кордонів 1997 року, тим самим заявивши свої інтереси на зону впливу яку мав Варшавський договір. Послідуюча російська агресія, не тільки ще більше об’єднала альянс у його намірах у повній військовій підтримці України, а і призвела до суттєвого розширення, коли Швеція та Фінляндія відмовившись від свого багаторічного нейтралітету вирішили приєднатись до НАТО. Сам цей факт завдає нищівної поразки російським геополітичним інтересам, та багаторічному наративу пропаганди про «НАТО на кордоні», так як з приєднанням Фінляндії протяжність кордону з альянсом виростає на понад 1200 кілометрів. Безумовно все це несе великі соціально-політичні зміни в середині обох країн, перегляд та новий формат в сформованій політичній культурі, яка зовсім до недавно стояла у випадку Швеції на історично сформованому нейтралітеті, а у випадку Фінляндії вимушеному балансуванні між російськими інтересами та своїми власними. Так звана «фінляндизація» яку російська пропаганда ставила в основу та головний пріоритет щодо політики стосовно України, нарешті остаточно вижила себе як політичне явище. Розгляд даного питання нагадує нам про тісний зв’язок між зовнішньополітичними факторами, які впливають на процес формування політичної культури, а також національних інтересів під впливом історичних подій.

The article examines the main factors of the process of the accession of Sweden and Finland to NATO, as well as the consequences of this decision for the international security system of Ukraine in particular. The main factors of the decision to join the North Atlantic Alliance are analyzed. Positive factors from this decision have been determined, which will become a driving factor in the correction of socio-political differences between the Scandinavian countries in matters of cooperation on collective security. The direct connection of this decision with the national interests of Ukraine in terms of repelling a full-scale Russian invasion has been proven. The beginning of the Russian attack on February 24, 2022, was preceded by a large-scale information attack, which was only a component of a large information war waged by the Russian propaganda machine against NATO. It was extremely important for the aggressor to create an excuse that would justify their aggressive policy, so an ultimatum was put forward for NATO to remove its military infrastructure and actually return to the borders of 1997, thereby declaring its interests in the zone of influence that the Warsaw Pact had. The subsequent Russian aggression not only further united the alliance in its intentions of full military support for Ukraine, but also led to a significant expansion, when Sweden and Finland, abandoning their long-standing neutrality, decided to join NATO. This fact itself inflicts a crushing defeat on Russian geopolitical interests and the long-standing narrative of propaganda about «NATO on the border», since with the accession of Finland, the length of the border with the alliance increases by more than 1,200 kilometers. Undoubtedly, all this brings great socio-political changes in the middle of both countries, a revision and a new format in the formed political culture, which until recently stood in the case of Sweden on a historically formed neutrality, and in the case of Finland on a forced balancing between Russian interests and its own. The so-called «Finlandization», which Russian propaganda put as the basis and main priority for the policy regarding Ukraine, has finally finally survived itself as a political phenomenon. Consideration of this issue reminds us of the close connection between foreign policy factors that influence the process of formation of political culture, as well as national interests under the influence of historical events.