Політична анатомія мілітаризму сучасного Китаю

Abstract

Сучасна політологічна наука має чимало напрацювань з питань політичного лідерства і політичної комунікації, які зазвичай увиразнюються через відповідне вивчення та інтерпретацію складових та форм прояву політичних дискурсу. Функціонування китайської моделі політичної меритократії доводить не лише право на її існування, а й унормовує нові критерії як для виділення мілітарного дискурсу, так і до аналізу його хронотопних ознак як складового геостратегічного дискурсу. У статті окреслено основні особливості сучасного мілітарного дискурсу як складової геостратегічного феномена, що відрізняють її від воєнного і геополітичного дискурсу минулого століття. До них належить панівна ревізійна стратегія, наявність цензурного зумовлення, ідеологічного обґрунтування та детермінації аналітичним наративом, використання сугестивного механізму інформаційно-психологічних операцій. Унаочнюється алгоритмізація наративної схеми, доволі однотипна комунікація китайських політичних керівників із різними цільовими аудиторіями, в тому числі й міжнародними. Констатується на відсутність стилістично-лексичної розмаїтості та унікальності. Будучи неухильним адептом вчення Мао Цзедуна, незважаючи на утиски родини Сі Цзіньпіна за часи його правління, сучасний мілітарний дискурс в КНР доволі прогнозовано наслідує досить типову комунікативну матрицю, що використовувалася ще за часів Мао Цзедуна. Відзначено на суттєвий та вирішальний вплив світової геронтократії на мілітарний дискурс. Висновується про його міфологічність, історичну обумовленість, неадаптивність і як наслідок невідповідність його змісту геостратегічному дискурсу, що описує і формується в рамках геостратегічного ландшафту. Обґрунтовано доцільність виокремлення у теорії геостратегії особливого типу дискурсу – мілітарного. Поняття мілітарного дискурсу є значно ширшим, аніж мілітарна проза, оскільки включає в себе не лише тексти про активну фазу війни, а й стратегічні та аналітичні наративи, комунікаційні стратегії, мілітарну та політичну поезію та інші результати творчо-інтелектуальної та мистецької діяльності, в тому числі і в рамках проведення стратегічних інформаційно-психологічних операцій. Мета наведеного – формування достатніх умов для гарантованого управління сприйняттям. Саме завдячуючи формування віртуального світу відбувалося не лише прогнозування, а й програмування як майбутніх соціально-політичних, ментальних, сцієнтальних ціннісних трансформацій, так і безпосередніх реакцій конкретних учасників політичних відносин, політичних керівників та лідерів соціальних систем на конфлікти різної інтенсивності та природи. У статті чітко презентується авторська думка: стратегічний аналіз мілітарного дискурсу КНР дозволяє висновувати про кореляцію війни КНР проти Тайваню із рівнем нестабільності та дестабілізації зсередини материкового Китаю та політичних еліт і істеблішменту. У поєднанні із авторськими даними щодо ментальної карти Сі Цзіньпіна, а також наративного аналізу виступів та публікацій його найближчого оточення, публікацій інших авторів про його діяльність висновується про високу імовірність повномасштабної війни, яка слугуватиме тлом для розкриття інших нагальних суспільних проблем, перебудови світової архітектури безпеки та формування нового світового порядку в рамках трансформованого проекту великого перезавантаження. Аргументується хибність та небезпечність використання експоненційних моделей, які тиражують історичний парадокс, за якого події минулого ми оцінюємо за мірками сьогоднішнього дня. У поєднанні із екстраполяційною моделлю таких результатів формується неправильна і деформована картина світу, яка не має відношення ані до реального світу, ані до чітких та вивірених прогнозно-індикативних моделей трансформації Китаю внаслідок тиражування та літанії в державному управлінні.

Modern political science contains numerous developments on political leadership and political communication, which are usually expressed through the relevant study and interpretation of the components and forms of manifestation of political discourse. The functioning of the Chinese model of political meritocracy proves not only the right to its existence but also normalizes new criteria both for the separation of military discourse and the analysis of its chronotopic features as a component of geostrategic discourse. The article outlines the main features of modern military discourse as a component of the geostrategic phenomenon, which distinguish it from the military and geopolitical discourse of the past century. They include the dominant revision strategy, the presence of censorial conditioning, ideological justification and determination by an analytical narrative, and the use of a suggestive mechanism of informational and psychological operations. It is visualized the algorithm for the narrative scheme, rather the similar type of communication of Chinese political leaders with various target audiences, including international ones. The author emphasizes the absence of stylistic and lexical diversity and uniqueness is noted. Being a staunch follower of Mao Zedong’s teachings, despite the oppression of Xi Jinping’s family during his reign, modern military discourse in the PRC quite predictably follows a fairly typical communicative matrix that was used back in the time of Mao Zedong. The significant and decisive influence of world gerontocracy on military discourse is noted. It is concluded about its mythological nature, historical conditionality, non-adaptability and, as a result, the inconsistency of its content with the geostrategic discourse, which describes and is developed within the framework of the geostrategic landscape. The expediency of singling out a special type of discourse in the theory of geostrategy – the military one – is substantiated. The concept of military discourse is much broader than military prose, as it includes not only texts about the active phase of war but also strategic and analytical narratives, communication strategies, military and political poetry, and other results of creative and intellectual-artistic activity, including within the framework of conducting strategic information-psychological operations. The purpose of the above is to create sufficient conditions for guaranteed management of perception. Thanks to the formation of the virtual world, not only forecasting but also programming of future socio-political, mental, social value transformations, as well as direct reactions of specific participants in political relations, political leaders and managers of social systems to conflicts of various intensity and nature took place. The article renders the author’s opinion: a strategic analysis of the military discourse of the People’s Republic of China allows concluding that the PRC war against Taiwan is correlated with the level of instability and destabilization from within mainland China and political elites and the establishment. In combination with the author’s data on the mental map of Xi Jinping, as well as the narrative analysis of the speeches and publications of his closest circle, the publications of other authors about his activities, it is concluded that there is a high probability of a full-scale war, which will serve as a background for the coverage of other urgent social problems, the restructuring of the world security architecture and the formation of a new world order within the transformed project of the great reset. It is argued the falsity and danger of using exponential models, which reproduce the historical paradox upon which we evaluate the past events through today’s standards. In combination with the extrapolation model of such results, a wrong and deformed world view is formed, which has no relation either to the real world or well-formulated and verified predictive and indicative models of China’s transformation due to replication and respond in public administration.