Використання правових характеристик людської гідності

Abstract

Цінність позначає бажане і належне, на відміну від існуючого, реального. Для розуміння природи цінності першочерговим стало усвідомлення того, що розуміння реальності та істини не має чіткої відповіді на запитання «що таке цінність?». Істина відповідає на запитання, якою є реальність, а цінність дає відповіді на запитання – що саме є бажаним або яким саме щось має бути. Відкриття неможливості зобразити цінність з опису того, що існує (чи не існує), належить англійському мислителю Г’юму, стало загальновідомим під назвою «Закон Г’юма». Різниця між істиною і цінністю набула статусу проблеми «фактичного ‒ ціннісного». У філософії XX ст. завжди були спроби подолати прірву, яка роз’єднує світ емпіричної реальності і світ цінності. Деякі із сучасних філософів не схиляються до думки, що ця прірва є абсолютною. До кінця XIX ст. цінність розгля-далася в контексті метафізики, теології або епістемології, тобто природа цінності не була особливою, тому філософи й не потребували особливого терміна на позначення цінності. XX ст. взяло у спадок дві фундаментальні групи концепцій щодо тлумачення природи цінності ‒ об’єктивістську та суб’єктивістську. Лінія об’єктивістського розуміння цінності була ініційована Платоном: він розумів ідею добра як таку, що в принципі не відрізняється від інших ідей, а отже, не різниться і від істини; винятковість цієї ідеї полягала в тому, що, на думку Платона, вона увінчує ієрархію всіх інших ідей. Цінністю вважалися ідеї в середньовічній томістській теології, які Бог випустив у світ в результаті акту створення всього світу та через появу Христа ‒ зокрема через Божий Заповіт. У сучасній філософії, на противагу античній та середньовічній філософії, встановлювалось переважно суб’єктивістське розуміння цінності. Відповідно до цієї позиції цінність належить до психічних об’єктів, джерелом яких є наші ба-жання, інтереси, почуття, а також наше ставлення. Вказану лінію розуміння природи цін-ності визнає чимало видатних філософів Нового часу та початку XX ст.: Ляйбніц, Спіноза, Гоббс, філософи-утилітаристи, Перрі, Майнонг, Стівенсон, логічні позитивісти (Айер, Рассел). Ці філософи пропонували декілька різних варіантів суб’єктивістського тлумачення цінності: цінність є прихованими веліннями або командами, джерелом цінності є почуття; джерелом цінності є бажання і задоволення, інтереси.

Value denotes the desired and appropriate, as opposed to the existing, real. To understand the nature of value, the realization that the understanding of reality and truth does not have a clear answer to the question “what is value?” became paramount. Truth answers the question of what reality is, and value answers the question of what is desirable or how something should be. The discovery of the impossibility of representing meaning from a description of what exists (or does not exist) belongs to the English thinker Hume, which became commonly known as Hume’s law. The difference between truth and value has acquired the status of a “fact-value” problem. In the philosophy of the 20th century, there were always attempts to overcome the chasm that separates the world of empirical reality and the world of values. Some modern philosophers are not inclined to consider this gulf as absolute. By the end of the 19th century value was considered in the context of metaphysics, theology or epistemology, that is, the nature of value was not special, so philosophers did not need a special term to denote value. The 20th century inherited two fundamental groups of concepts regarding the interpretation of the nature of value – objectivist and subjectivist. The line of objectivist understanding of value was initiated by Plato: he understood the idea of good as fundamentally indistinguishable from other ideas, and therefore indistinguishable from truth; the exclusivity of this idea was that, according to Plato, it crowned the hierarchy of all other ideas. In medieval Thomistic theology, the ideas that God released into the world as a result of the act of creation of the whole world and through the appearance of Christ – in particular, through God’s Testament – were considered valuable. In modern philosophy, in contrast to ancient and medieval philosophy, a predominantly subjectivist understanding of value has been established. According to this position, value belongs to mental objects, the source of which are our desires, interests, feelings, as well as our attitudes. This line of understanding of the nature of value is recognized by many prominent philosophers of the New Age and the beginning of the 20th century: Leibniz, Spinoza, Hobbes, utilitarian philosophers, Perry, Meinong, Stevenson, logical positivists (Iyer, Russell). These philosophers have offered several different versions of the subjectivist interpretation of value: value is a hidden command or order, the source of value is a feeling; the source of value is desire and satisfaction, interests.