Types of Islamic fundamentalism: origin, development, goals

Abstract

The article explores the reasons for the emergence and development of various types of Islamic fundamentalism. The history of social relations, like any other phenomenon of social life, is not static, but is filled with many changes taking place both between social systems and within each of them. These processes bear signs of historical regularity, lead to social changes in social relations and serve as an indicator of social development. Along with the structural, procedural and functional changes in society, there are changes in its spiritual life, which are sensitive and opposing in relation to changes. An important element of the spiritual life of society, its bond, is religion, as one of the elements of the knowledge of being, which forms the consciousness, psychology and ideology of society. The historical development of Islam, as the youngest and second largest believer of the Abrahamic religion, went through the same social changes as all other religions, and was accompanied by processes of confrontation with new social relations in the form of the emergence and development of Islamic fundamentalism, which are Wahhabism, aka Salafism, Qutbism and Deobanti. Wahhabism / Salafism, Qutbism and Deobanti, although they arose in different historical periods of time and geography, they are connected by a common goal - the struggle for “pure” Islam against the liberalization of Muslim society, its elite and attempts at Westernization, as well as for the spread of Islam and the Arabic language. Also common to them is the fact that having arisen at different times and in different geographical regions of society, they remain not only active to the present day, but also continue to develop in parallel under conditions of common goals and rivalry. All the indicated forms of Islamic fundamentalism are united by the choice of objects of struggle for "pure" Islam, which are: total anti-westernism, anti-liberalism, ant-Semitism and the struggle against secular regimes in the Islamic world, which in many countries are represented by the military elite, closely connected with the Western world. Islamic fundamentalism defined its forms of struggle in the spread of Islam through the resettlement of Muslims in non-Muslim regions, the propaganda of Islam and the Arabic language among non-Muslims, and terrorism in order to intimidate residents of non-Muslim regions. In the context of the modern global transformation of society, Islamic fundamentalism has determined a new direction in its struggle with the Western liberal world. In parallel with the permanent process of mass migration of Muslim migrants from different countries of North Africa, the Middle East, Central and Southeast Asia, Islamic fundamentalists organize targeted introduction and adaptation of their representatives in new territories in order to preach anti-Western ideas and a radical version of Islam, and promote denial Western liberal values. Thus, the modern activity of Islamic fundamentalism, manifested in the form of Wahhabism / Salafism, Qutbism and Deobanti, has become an existential security threat not only to the national states of the Islamic world, but also to the countries of European content and the United States.

Стаття досліджує причини виникнення та розвитку різних видів ісламського фундаменталізму. Історія суспільних відносин, як і будь-яке інше явище соціального буття, не статичне, а наповнене безліччю змін, що відбуваються як між соціальними системами, так і всередині кожної з них. Дані процеси носять ознаки історичної закономірності, ведуть до соціальних змін суспільних відносин і є індикатором у суспільному розвиткові. Поряд із структурними, процесуальними та функціональними змінами суспільства, відбуваються зміни і в духовному його житті, які носять сенситивний і протиборчий характер стосовно змін. Важливим елементом духовного життя суспільства, є релігія, як один з елементів пізнання буття, яке формує свідомість, психологію та ідеологію суспільства. Історичний розвиток ісламу, як наймолодшої та другої за чисельністю віруючих авраамічної релігії, пройшов через такі ж соціальні зміни, як і всі інші релігії, і супроводжувався процесами протистояння новим суспільним відносинам у формі зародження та розвитку ісламського фундаменталізму, якими є ваххабізм, він же салафізм, кутбізм та деобантизм. Ваххабізм / салафізм, кутбізм та деобантизм хоч і виникли в різні історичні проміжки часу та географії, проте їх пов'язує спільна мета – боротьба за «чистий» іслам проти лібералізації мусульманського суспільства, її еліти та спроби вестернізації, а також за поширення ісламу та арабської мови. Також спільним для них є і той факт, що, виникнувши в різний час і в різних географічних регіонах суспільства, вони залишаються не тільки активними дотепер, але й паралельно продовжують розвиватися в умовах спільних цілей та суперництва. Усі зазначені форми ісламського фундаменталізму поєднує і вибір об'єктів боротьби за «чистий» іслам, якими є: тотальне антизахідництво, антилібералізм, антсемітизм і боротьба зі світськими режимами в ісламському світі, які у багатьох країнах представлені військовою елітою, що тісно пов'язана із західним світом. Своїми формами боротьби ісламський фундаменталізм визначив у поширенні ісламу за допомогою переселення мусульман у немусульманські регіони, пропаганду ісламу та арабської серед немусульман, і тероризм з метою залякування жителів немусульманських регіонів. В умовах сучасної глобальної трансформації суспільства ісламський фундаменталізм визначив новий напрямок своєї боротьби із західно-ліберальним світом. Паралельно з перманентним процесом масової міграції мусульман-мігрантів з різних країн Північної Африки, Близького Сходу, Центральної та Південно-Східної Азії, ісламські фундаменталісти організують цільове впровадження та адаптацію на нових територіях своїх представників з метою проповідування антизахідних ідей та радикальної версії ісламу та пропаганди заперечення західно-ліберальних цінностей. Таким чином, сучасна діяльність ісламського фундаменталізму, що виявляється у формі ваххабізму\салафізму, кутбізму та деобантизму, становить екзистенційну загрозу безпеці не лише національним державам ісламського світу, а й країнам Європейського контенту та США.