Штучний інтелект як новітній інструмент дипломатії: виклики та перспективи

Abstract

У статті сфокусовано увагу на застосуванні штучного інтелекту як новітнього інструменту дипломатії. Досліджено, зміст поняття «штучний інтелект», підходи щодо його потрактування, а також сфери застосування ШІ в дипломатичній практиці. Зазначено, що ШІ як новітній інструмент дипломатії має широкий арсенал засобів, які допомагають підвищити ефективність роботи дипломатів, для прикладу, заощадити час і ресурси. Наголошується на тому, що ШІ може привнести прогрес, зокрема у дипломатичну практику, комунікацію, аналіз даних і процеси прийняття рішень. Особлива увага приділяється сучасним прикладам використання методів машинного навчання та нейронних мереж для автоматизації аналізу даних, прогнозування подій, перекладу, аналітики та забезпеченню контролю і безпеки. На основі методики SWOT-аналізу виокремлено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози застосування ШІ в дипломатичній практиці. Презентовано перспективи використання ШІ як інструменту дипломатії, а саме: підвищення ефективності дипломатичних процесів, посилення аналітичної бази дипломатів, покращення комунікації та дипломатичних відносин, забезпечення аналітичного прогнозування, розвиток військової, економічної та соціальної сфери країни та виявлення прихованих зв'язків. Резюмовано про те, що використання ШІ передбачає розробку міжнародних норм та етичних принципів, а також забезпечує взаємодію між людьми та алгоритмами, а також навчає дипломатів ефективному використанню технологій – ШІ. Зроблено висновок, що ШІ є потужним інструментом дипломатії, який може принести як користь, так реальну загрозу. Основними чинниками, котрі допоможуть уникнути небажаних наслідків у зв’язку із використанням ШІ у дипломатичній практиці є підготовка, обізнаність та адаптація працівників дипломатичної сфери.

The article focuses on the use of artificial intelligence as a new tool of diplomacy. The author examines the content of the concept of "artificial intelligence", approaches to its interpretation, as well as the areas of application of AI in diplomatic practice. It is noted that AI as the latest tool of diplomacy has a wide range of tools that help to increase the efficiency of diplomats, for example, to save time and resources. It is emphasised that AI can bring progress, in particular, to diplomatic practice, communication, data analysis and decision-making processes. Particular attention is paid to modern examples of the use of machine learning and neural networks to automate data analysis, event forecasting, translation, analytics, and control and security. Based on the SWOT-analysis methodology, the strengths, weaknesses, opportunities and threats of AI in diplomatic practice are highlighted. The author presents the prospects of using AI as a tool for diplomacy, namely: increasing the efficiency of diplomatic processes, strengthening the analytical base of diplomats, improving communication and diplomatic relations, providing analytical forecasting, developing the military, economic and social spheres of the country and revealing hidden connections. It is summarised that the use of AI involves the development of international norms and ethical principles, as well as ensuring interaction between people and algorithms, and training diplomats in the effective use of AI technologies. The author concludes that AI is a powerful tool of diplomacy that can bring both benefits and real threats. The main factors that will help to avoid undesirable consequences in connection with the use of AI in diplomatic practice are training, awareness and adaptation of diplomatic staff.