Технології діаспоральної дипломатії у зовнішній політиці Ізраїлю

Abstract

У статті авторка аналізує технології діаспоральної дипломатії у зовнішній політиці Ізраїлю, як сукупність процесів, операцій, певних дій і методів з метою отримання запланованого результату в міжнародному середовищі. Діаспоральна дипломатія розглядається як одна з форм публічної дипломатії Ізраїлю, в межах практик м’якої сили, які використовуються державою для просування своїх національних інтересів. Діаспора розглядається як важливий актор сучасної системи міжнародних відносин, здатний вплинути на процеси прийняття рішень в країні перебування на користь історичної батьківщини, завдяки наявним організаційним структурам та інтегративним наративам. Інтеграція діаспори здійснюється на основі популяризації ідей спільного походження, спільної історичної пам’яті, культури, традицій, релігії. Поява практик діаспоральної дипломатії є прямим наслідком комплексної системної роботи держави Ізраїль зі спільнотами за межами державної території, націленої на збереження та відтворення релігійної та національної ідентичності шляхом розробки, та втілення низки проектів з комунікації і обмінів між особами єврейського походження в різних регіонах планети. Дослідження виконано на основі комплексного підходу до вивчення предмета на соціально-психологічному, інституціональному і міжнародному рівнях. Діаспоральна дипломатія постає практиками формальної та неформальної комунікації на основі самоідентифікації учасників спілкування, які усвідомлюють свою можливість вплинути на значущі для історичної батьківщини рішення в державі перебування. Діаспоральна дипломатія охарактеризована як технологія зовнішньої політики Ізраїлю, яка забезпечує підвищення ефективності діяльності держави в умовах збільшення ролі і урізноманітнення комунікаційних практик, які трансформують владні відносини в сучасному міжнародному середовищі.

In the article, the author analyzes the technologies of diaspora diplomacy in Israel's foreign policy as a set of processes, operations, certain actions and methods to achieve the planned result in the international environment. D i a s p o r a diplomacy is seen as one of the forms of Israel's public diplomacy, within the framework of soft power practices used by the state to promote its national interests. The diaspora is viewed as an important actor in the modern system of international relations, capable of influencing decision-making processes in the host country in favor of the historical homeland, thanks to existing organizational structures and integrative narratives. The integration of the diaspora is based on the popularization of ideas of common origin, shared historical memory, culture, traditions, and religion. The emergence of diaspora diplomacy practices is a direct consequence of the State of Israel's comprehensive systematic work with communities outside the state territory, aimed at preserving and reproducing religious and national identity through the development and implementation of a number of projects on communication and exchanges between people of Jewish origin in different regions of the world. The research is based on a comprehensive approach to the study of the subject at the socio-psychological, institutional, and international levels. Diaspora diplomacy is the practice of formal and informal communication based on the self-identification of the participants in communication who are aware of their ability to influence decisions important for the historical homeland in the host country. The author characterizes diaspora diplomacy as a technology of Israel's foreign policy, which ensures the increase of the state's efficiency in the context of the increasing role and diversification of communication practices that transform power relations in the modern international environment.