Національна доктрина добросовісності в цивільному судочинстві: огляд основних наукових праць

Abstract

У статті розглядаються наукові праці вітчизняних вчених з цивільного процесу і практики правосуддя у цивільних справах для осмислення еволюційного шляху становлення й розвитку національної правової думки та законодавства щодо такого правового явища, як принцип добросовісності. Аналізуються питання добросовісності та неправомірної процесуальної поведінки, зловживання процесуальними правами, цивільної процесуальної відповідальності та процесуального примусу, процесуальних обов’язків як суміжних правових категорій нашого дослідження. Вказана тема є недостатньо розробленою, оскільки вітчизняні процесуалісти переважно зосереджують свої зусилля на проблемі злов-живання процесуальними правами в цивільному судочинстві, фрагментарно зачіпаючи питання процесуальної добросовісності. Розглянуто основні праці сучасних українських дослідників, які вивчали проблематику принципу добросовісності у різних його проявах, які, на нашу думку, мають концептуально завершений характер і слугують цілям вивчення обраного предмета дослідження. Узагальнено, що ряд дослідників розглядають добросовісність через взаємодію суду і сторін у цивільному процесі, характеризують її як комплексну, оціночну правову категорію, яка розмежовує правомірну процесуальну поведінку від зловживання процесуальними правами, звертають увагу на необхідність законодавчого визначення дефініції та критеріїв зловживання правом. Досліджуються суміжні правові категорії, які дозволяють виявити можливі форми прояву зловживань процесуальними правами, проводять їх класифікацію та оцінку правових наслідків здійснення. Пропонуються заходи щодо стимулювання учасників судового процесу до добросовісної процесуальної поведінки під час розгляду та вирішення цивільної справи. Визначено, що добросовісність у цивільному судочинстві має інтеграційне значення, та може включати схожі правові категорії: заборону зловживання процесуальними правами; вимогу добросовісного виконання процесуальних обов’язків; процесуальний естопель або заборону чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя.

The article examines the scientific works of national scholars on civil procedure and the practice of justice in civil cases with a view to understanding the evolutionary path of formation and development of national legal thought and legislation on such a legal phenomenon as the principle of good faith. The author analyzes the issues of good faith and misconduct in procedure, abuse of procedural rights, civil procedural liability and procedural coercion, and procedural duties as related legal categories of our study.This topic is insufficiently developed, as domestic proceduralists mainly focus their efforts on the problem of abuse of procedural rights in civil proceedings, with fragmentary attention to the issue of procedural good faith.The article examines the main works of modern Ukrainian researchers who have studied the issues of the principle of good faith in its various manifestations, which, in our opinion, are conceptually complete and serve the purposes of studying the chosen subject matter.The author summarizes that a number of researchers consider good faith through the interaction of the court and the parties in civil proceedings, characterize it as a comprehensive, evaluative legal category which distinguishes between lawful procedural behavior and abuse of procedural rights, and draw attention to the need for a legislative definition of the definition and criteria for abuse of law. The author examines related legal categories which allow identifying possible forms of abuse of procedural rights, classifies them and assesses the legal consequences of their exercise. The author proposes measures to encourage participants to the court proceedings to behave in good faith during the consideration and resolution of a civil case.The author determines that good faith in civil proceedings is of integrative importance and may include similar legal categories: prohibition of abuse of procedural rights; requirement of good faith fulfillment of procedural obligations; procedural estoppel or prohibition of other unlawful obstacles to the administration of justice.