Соціальний діалог як договірний інструмент регулювання права на працю

Abstract

Проаналізовано сутність соціального діалогу як правового явища, одним із цільових завдань якого є здійснення договірного правого регулювання трудових та соціальних прав шляхом примирення та компромісів. Звернено увагу на міжнародну зацікавленість щодо застосування процедур соціального діалогу у юридичному механізмі забезпечення трудових та соціальних прав працівників. Окрему увагу присвячено такій формі соціального діалогу, як колективні переговори з укладення колективних угод і договорів. У дослідженні детально проаналізовано деякі висновки Європейського комітету з соціальних прав щодо доповідей (звітів) держав-учасниць Європейської соціальної хартії (переглянутої) про відповідність їхнього національного законодавства положенням цієї Хартії. Виокремлено окремі аспекти реалізації права на колективні переговори, закріпленого у ст. 6 §2 цього міжнародного акту. Звернено увагу, що у разі наявності вказівки у галузевій угоді про можливість незастосування деяких її положень, тим самим запускаючи механізм обмеження права на працю осіб, на яких ця угода поширюється, або ускладнюючи процедури реалізації права на працю, повинні бути закріплені чіткі договірні правові умови застосування цих норм. Сторони галузевої угоди обов’язково повинні визначати умови та процедури, за яких таке положення про незастосування може мати місце. У статті обмеження такого права розглянуто в рамках інституту оплати праці. Зауважено, що, якщо суб’єктами договірного регулювання на-лежним чином була укладена колективна угода чи договір, то будь-які односторонні втручання у зміст їхніх положень можуть бути виправдані лише за умови необхідності захисту прав інших працівників або захисту суспільних інтересів, національної безпеки, громадського здоров’я тощо. Підкреслено важливість вдосконалення колективного договірного регулювання трудових відносин через механізми соціального діалогу, оскільки прогнозоване реформування трудового законодавства передбачає розширення кола трудових та соціальних прав, що повинні бути визначені у колективних угодах та договорах. Питання репрезентативності сторін соціального діалогу розглянуто через аналіз новацій українського трудового законодавства.

The essence of social dialogue as a legal phenomenon has been analysed, with one of its main objectives being the implementation of contractual legal regulation of labour and social rights through reconciliation and compromises. Attention is drawn to international interest in the application of social dialogue procedures within the legal mechanism for ensuring the labour and social rights of workers. Focus is given to the form of social dialogue involving collective bargaining for the conclusion of collective agreements and contracts. The study provides a detailed analysis of certain conclusions made by the European Committee of Social Rights regarding reports from the member states of the European Social Charter (revised) on the compliance of their national legislation with the provisions of this Charter. Certain aspects of the implementation of the right to collective bargaining, enshrined in Article 6 §2 of this international treaty, are highlighted. Attention is drawn to the fact that if an industry agreement includes provisions allowing for the non-application of some of its clauses – thereby initiating a mechanism that restricts the right to work for individuals covered by this agreement or complicates the procedures for exercising the right to work – clear contractual legal conditions for applying these norms must be established. The parties to the industry agreement must define the conditions and procedures under which such a non-application clause may be invoked. The article examines the limitations of this right within the context of wage regulation. It is noted that if a collective agreement or contract has been duly concluded by the subjects of contractual regulation, any unilateral interference with its provisions can only be justified by the need to protect the rights of other workers or safeguard public interests, national security, public health, etc. The importance of improving collective contractual regulation of labour relations through mechanisms of social dialogue is emphasized, as the anticipated reform of labour legislation foresees an expansion of labour and social rights, which will need to be defined in collective agreements and contracts. The issue of the representativeness of the parties involved in social dialogue is addressed through an analysis of innovations in Ukrainian labour legislation.