Компаративний аналіз державної інформаційної політики України після 2014 року та напередодні повномасштабного російського вторгнення

Abstract

У статті здійснено порівняльний аналіз державної інформаційної політики України після 2014 року та напередодні повномасштабного російського вторгнення. Показано, яких помилок в інформаційній сфері припустилася Україна напередодні російської інтервенції у 2014 році і яких термінових заходів їй довелося вжити для стабілізації ситуації. Аналізуючи зміни в державній інформаційній політиці у 2014–2018 роках автори дійшли висновку, що після анексії росією українського Криму та низки районів Луганської й Донецької областей у 2014 році в Україні почали значно більше уваги приділяти питанням державної інформаційної політики. Так, у період з 2015 по 2019 рік функціонувало навіть Міністерство інформаційної політики, яке попри низку недоліків та постійну й критику з боку суспільства відіграло важливу роль у відновленні Україною контролю над власним інформаційним простором; було прийнято понад 20 нормативних актів та започатковано реформу у сфері державної інформаційної політики. Попри це з 2014 по 2019 роки державна інформаційна політика України була подекуди занадто ліберальною, адже замість жорстких контрзаходів, пов’язаних з придушенням російської пропаганди держава ставила за мету дотримання свободи слова й розвиток критичного мислення в суспільстві. Також реалізація цієї політики містила низку інших перешкод, недоліків та прорахунків, що дозволяло росії й надалі проникати в український інфопростір. Після 2019 року в державній інформаційній політиці України відбулися певні трансформації, пов’язані зі зміщенням фокуса уваги на цифровізацію та електронне урядування. Унаслідок цього медіаплощина залишилася поза увагою держави, що дозволило проросійським силам в Україні практично окупувати частину медіапростору держави, й поширювати в суспільстві проросійські наративи й пропаганду, сприяти зміцненню проросійських політичних сил. Свого апогею агресивна інформполітика проросійських каналів таких як «112 Україна», ZIK, NewsOne, «Страна», «Вести», «Інтер», сайт «Подробности» та MigNews досягла у кінці 2020 року і була пов’язана з інформаційною кампанією проти книги історика Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» та дискредитацією Офісу Президента. Тільки після цього, у лютому 2021 року політичному керівництву держави дещо знизити вплив проросійських каналів на території України.

The article provides a comparative analysis of the state information policy of Ukraine after 2014 and on the eve of the fullscale Russian invasion. It is shown what mistakes Ukraine made in the information sphere on the eve of the Russian intervention in 2014 and what urgent measures it had to take to stabilize the situation. Analyzing the changes in the state information policy in 2014–2018, the authors came to the conclusion that after the Russian annexation of the Ukrainian Crimea and a number of districts of the Luhansk and Donetsk regions in 2014, Ukraine began to pay much more attention to the issues of the state information policy. Thus, in the period from 2015 to 2019, even the Ministry of Information Policy functioned, which, despite a number of shortcomings and constant criticism from society, played an important role in Ukraine's restoration of control over its own information space; more than 20 normative acts were adopted and a reform in the field of state information policy was initiated. Despite this, from 2014 to 2019, the state information policy of Ukraine was in some places too liberal, because instead of harsh countermeasures related to the suppression of Russian propaganda, the state set as its goal the observance of freedom of speech and the development of critical thinking in society. Also, the implementation of this policy contained a number of other obstacles, shortcomings and miscalculations, which allowed Russia to continue to penetrate the Ukrainian information space. After 2019, certain transformations took place in the state information policy of Ukraine, associated with a shift in the focus of attention to digitization and e-government.As a result, the media space was left out of the state's attention, which allowed pro-Russian forces in Ukraine to practically occupy part of the state's media space, and spread pro-Russian narratives and propaganda in society, and contribute to the strengthening of pro-Russian political forces. The aggressive information policy of pro-Russian channels such as "112 Ukraina", ZIK, NewsOne, "Strana", "Vesty", "Inter", the website "Podhornosti" and MigNews reached its peak at the end of 2020 and was associated with an information campaign against the book historian Vakhtang Kipiani's "The Case of Vasyl Stus" and the discrediting of the Office of the President. Only after that, in February 2021, the political leadership of the state will somewhat reduce the influence of pro-Russian channels on the territory of Ukraine.