Псевдоморфоза як концепція на пояснення ідеологічних викликів національної та міжнародної політики у постінформаційну епоху

Abstract

У статті на основі модифікації визначення псевдоморфози, початково запропонованого О. Шпенглером поняття, запозиченого з мінералогії, розглядаються ідеологічні виклики національній та міжнародній безпеці. Зокрема на основі сучасних публікацій німецьких авторів Р. Пфістера, П. Кьопфа, З. Рамадані, Ю. Ніда-Рюмеліна, в яких вони критикують сучасні суспільно-політичні тренди у США і вказують на загрозливі для демократії тенденції культури скасування (англ. cancel culture) та воукізму (англ. wokeism, інший варіант терміну – wokery), у статті робиться припущення, що за умов переходу людства до нової доби, яку деякі мислителі і науковці вже охрестили постінформаційною [9], поставатимуть псевдоморфози як заміна складових системи без зміни її форми, а також заповнення пустот, які всередині цих структур виникають. Прикладами таких системних заміщень можуть бути гучні протести, особливо у соціальних мережах та з використанням новітніх комунікаційних технологій, з суворими засудженнями-скасуваннями різних людей за їхні висловлювання у теперішньому чи минулому, замість відкритої дискусії щодо цінностей та моральних орієнтирів чи навіть замість неупереджених розслідувань дій цих осіб, якщо вони є підозрюваними в якихось правопорушеннях. Однією з ознак переходу від постмодерну до наступної за ним доби деякі мислителі вважать можливе повернення до метанаративів, наявність яких була ознакою доби модерну. Оскільки розглянуті у статті тренди є у політичному розумінні лівими і відтак представляють сучасний марксизм як особливий метанаратив, можна стверджувати, що припущення про ренесанс метанаративів у наступну за постмодерном добу (і, відповідно, у постінформаційному суспільстві) може відповідати дійсності. У статті доводиться, що в умовах, коли міжнародні організації неспроможні проактивно й ефективно запобігати збройним конфліктам і стримувати диктаторів, вакуум безпеки заповнюватимуть групи активістів і популісти, а їхніми методами, замість доказових підходів до розробки політики, можуть бути фейкові новини, дезінформація та інші способи маніпулювання громадською думкою. Також у статті вказується на те, що вироблення стійкості до таких ідеологічних трендів потребує розуміння їхньої природи, але також і готовність протидіяти і запобігати їхнім негативним наслідкам.

Based on the modification of the concept of pseudomorphosis, that was original introduced into humanities and social sciences by Oswald Spengler (who, in turn, borrow this term from mineralogy), this article presents a discussion of how contemporary ideological challenges have their impact on national and international politics. Based on the recent publications by the German authors R. Pfister, P. Köpf, J. Nida-Rümelin, in which they criticize the recent radical social and political trends in the USA and point out the threats cancel culture and wokeism (or wokery) pose to democracy, it is suggested in this article that under the condition of transit to a new age that some thinkers have already dubbed postinformation age, pseudomorphoses will emerge. They will be able to replace the components of a system without changing its form, and they will fill in the gaps and voids in it. Examples of such voids and efforts to replace them can be found in demonstrations and loud protests that also take place in social networks and social media with the use of modern communication technologies. By accusing and canceling people online for what they do or say now or for what they did or said in the past, an open discussion about values and moral judgements is replaced by accusations that can lead to dramatic consequences. Even in the cases when such people are accused of unlawful behavior, instead of unbiased investigation they are just canceled without being able to defend themselves. Some contemporary thinkers believe that metanarratives, that were one of the key characteristics of modernity, are emerging again and some claim that their re-appearance is an indicator of our transition to post-postmodernity. Since the social and cultural trends outlined in this article are politically leftist and thus represent (post)modern Marxism as an example of a (meta)narrative, it can be suggested that an assumption that metanarratives will have their renaissance in the age to follow postmodernity (in the postinformation society) can be a valid one. It is claimed in this article that an inability to act proactively, prevent armed conflicts and deter dictators, creates a void in international security architecture. This void is being filled by the actions of radical activist groups and populists, and their means of achieving political goals are contrary to those that are required by an evidence-based policymaking: fake news, disinformation and manipulation of public opinion. This article suggests that in order to develop a special type of resistant and to able to react to challenges of current ideological trends, it is important to understand its genesis logic.