Авангардні бої «гібридної війни» Росії проти України (1991–2003 рр.)

Abstract

У статті, на основі проведеного історіографічного аналізу з’ясовано, що дана проблема ще не стала предметом спеціальних наукових досліджень. Встановлено, що російське «демократичне» керівництво вкрай вороже сприйняло проголошення Верховною Радою державної незалежності України та висунуло територіальні претензії на територію так званої Новоросії, тобто Крим і південно-східні області України. Наголошено, що лише тверда позиція українського народу та влади змусила кремль позірно відмовитися від цих зазіхань. Досліджено підривні дії росії з руйнування фінансово-економічної стабільності в Україні на початку 1990-х років. Звернуто увагу на цілеспрямовану діяльність росії з дестабілізації ситуації в Криму. Встановлено, що під тиском проросійських сил українське керівництво змушене було визнати результати січневого 1991 р. референдуму в Криму з вимогою реорганізувати Кримську область у Автономну республіку Крим (АРК), що й зробила Верховна Рада України 12 лютого 1991 р. З’ясовано, що така поступка Києва лише надихнула спецслужби росії та проросійські сили, на чолі з юрієм мєшковим, до ескалації, спрямованої на відрив Криму від України й приєднання його до росії. Акцентовано, що проведення спецпідрозділом Служби безпеки України операції «Щит України» дозволило завдати поразки «мєшковщині» та відновити законність у АРК, як складовій частині України. Вказано, що однією з вдалих спеціальних операцій російських спецслужб стало використання протестного руху «Україна без Кучми» для дискредитації українського керівництва, підриву міжнародного іміджу України та загострення протистояння в українському суспільстві. Встановлено, що пробним каменем для прямої анексії українських територій став конфлікт довкола острова Тузла. Зроблено висновок, що підривні операції росії в 1991–2003 роках були авангардними боями «гібридної війни» росії проти України.

In the article, based on the conducted historiographical analysis, it was found that this problem has not yet become the subject of special scientific research. It has been established that the Russian “democratic” leadership was extremely hostile to the Verkhovna Rada’s declaration of Ukraine’s state independence and made territorial claims to the territory of the so-called Novorossia, i.e. Crimea and the southeastern regions of Ukraine. It was emphasized that only the firm position of the Ukrainian people and the authorities forced the Kremlin to ostensibly abandon these encroachments. Russia’s subversive actions to destroy financial and economic stability in Ukraine in the early 1990s are studied. Attention was drawn to russia’s purposeful activities to destabilize the situation in Crimea, to provoke separatist sentiments there, and to organize pro-russian parties and public organizations. It was established that under the pressure of prorussian forces, the Ukrainian leadership was forced to recognize the results of the January 1991 referendum in Crimea with the demand to reorganize the Crimea region into the Autonomous republic of Crimea (ARC), which the Verkhovna Rada of Ukraine did on February 12, 1991. It was emphasized that the operation “Shield of Ukraine” by the Security Service of Ukraine made it possible to defeat the “meshkov region” and restore legality in the ARC as a constituent part of Ukraine. It is indicated that one of the successful special operations of the Russian special services was the use of the protest movement “Ukraine without Kuchma” to discredit the Ukrainian leadership, undermine the international image of Ukraine and exacerbate the confrontation in Ukrainian society. It was established that the touchstone for the direct annexation of Ukrainian territories was the conflict around Tuzla Island. It was concluded that russia’s subversive operations in 1991–2003 were vanguard battles of Russia’s “hybrid war” against Ukraine.