Особливості етнополітики Республіки Сербія

Abstract

У статті проаналізовано питання етнополітичної складової Республіки Сербія, її структури, конституційно-правового статусу етнічних меншин, мовної політики, структури етнополітичного менеджменту та моделі громадянського та етнічного представництва етнічних меншин у державі. Початок процесу розпаду Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія в 1992 році, а також подальша низка збройних конфліктів на території колишніх республік Югославії у період між 1991 та 2001 роками, які мали етнічний характер і супроводжувалися значними людськими трагедіями, зумовили появу нових країн з своєю національно-етнічною складовою. Сербія брала участь у цих конфліктах, підтримуючи різні етнічні групи та проводячи різні політичні стратегії. Сербія, як одна з ключових держав-наступниць Югославії, стала однією з центральних фігур у формуванні нового політичного та етнічного ландшафту. Загалом, етнічна складова Сербії різноманітна, а сучасні тенденції спрямовані на зближення з європейськими структурами та оптимізацію взаємин із сусідніми країнами. Республіка Сербія є країною з поліетнічним складом населення. Після сербів, найбільш чисельними національними меншинами є: угорці, босняки та роми. Серед менш чисельних національних меншин потрібно відзначити: словаків, хорватів, югословенів, румунів, влахів, чорногорців, македонців, мусульман, болгарів, русинів, бунєвців і росіян. У Республіці Сербія офіційно визнані 24 національні меншини, які внесені в «Реєстр національних рад національних меншин». Офіційною мовою в державі є сербська мова та кириличний алфавіт. Представники національних меншин можуть використовувати свою мову як приватно, так і публічно. Структура етнополітичного менеджменту визначена в «Законі про національні ради національних меншин». Створення закладів виховання та освіти, згідно Закону, належить до повноважень Національної ради. В Республіці Сербія інтереси національних меншин представляють політичні партії меншин, через які меншини реалізують своє право на політичне представництво.

The article analyzes the issue of the ethnopolitical component of the Republic of Serbia, its structure, the constitutional and legal status of ethnic minorities, language policy, the structure of ethnopolitical management, and the model of civil and ethnic representation of ethnic minorities in the state. The beginning of the process of disintegration of the Socialist Federal Republic of Yugoslavia in 1992, as well as the subsequent series of armed conflicts on the territory of the former republics of Yugoslavia between 1991 and 2001, which were ethnic in nature and accompanied by significant human tragedies, led to the emergence of new countries with their own national and ethnic components. Serbia participated in these conflicts by supporting different ethnic groups and pursuing different political strategies. Serbia, as one of the key successor states of Yugoslavia, became one of the central figures in the formation of the new political and ethnic landscape. In general, the ethnic composition of Serbia is diverse, and modern trends are aimed at rapprochement with European structures and optimization of relations with neighboring countries. The Republic of Serbia is a country with a multi-ethnic population. After the Serbs, the most numerous national minorities are: Hungarians, Bosniaks and Roma. Among the smaller national minorities, the following should be noted: Slovaks, Croats, Yugoslavs, Romanians, Vlachs, Montenegrins, Macedonians, Muslims, Bulgarians, Ruthenians, Bunevians and Russians. In the Republic of Serbia, 24 national minorities are officially recognized, which are included in the «Register of National Councils of National Minorities». The official language in the state is Serbian and the Cyrillic alphabet. Representatives of national minorities can use their language both privately and publicly. The structure of ethnopolitical management is defined in the «Law on National Councils of National Minorities». According to the Law, the creation of educational institutions falls under the authority of the National Council. In the Republic of Serbia, the interests of national minorities are represented by minority political parties through which minorities exercise their right to political representation.