Продовольча безпека: транснаціональні платформи пошуку спільних рішень

Abstract

У статті розглядається категорія продовольчої безпеки як один із найбільш актуалізованих наслідків російської війни проти України у контексті переформатування глобального безпекового мислення. Авторка наводить приклади транснаціональних платформ як спроби міжнародної спільноти сформувати спільний простір для узгодження національних позицій і світового становища у продовольчому секторі. Такий підхід дозволяє не лише прослідкувати динаміку еволюційності процесу прийняття політичних рішень, але й виокремити вразливості транснаціональних структур в управлінні продовольчою безпекою. Стаття засвідчує, що система глобального управління продовольчою безпекою складається з конфігурації полівалентних відносин співпраці, конкуренції або функціонального конфлікту між ключовими установами, що суттєво ускладнює досягнення компромісу як щодо встановлення порядку денного, так і щодо вироблення узгодженого алгоритму реагування на продовольчі виклики. Продовольча безпека вже не належить до виключної сфери відповідних агенцій ООН, залучаючи нових суб’єктів до на кшталт НУО або регіональних партнерів до вирішення питання. За таких обставин принципи мультисуб’єктного співробітництва та координації важливі для дотримання консолідованого політичного курсу та вирішення проблеми фрагментованого управління і глобальної співпраці. Відповідно, наразі серед держав та окремих транснаціональних стейкхолдерів існує загальне визнання гострої потреби реформувати глобальне управління продовольчою безпекою, щоб подолати зростаючі показники голоду та підвищити ефективність існуючих заходів. Така потреба актуалізує питання інтегрованості спільних політичних просторів у структуру міжнародних відносин та їх здатність задовольнити глобальні виклики.

The article considers the food security category as one of the most relevant consequences of the russian war against Ukraine in the context of reformatting global security thinking. The author gives examples of transnational platforms as an attempt to form a shared space for harmonizing national positions and the global situation within the food sector by the international community. Such an approach allows not only to follow the evolutionary dynamics of the political decisionmaking process, but also to single out the vulnerabilities of transnational structures concerning food security management. The article proves that the global food security system management consists of a configuration of polyvalent relations of cooperation, competition, or functional conflict between key institutions, which significantly complicates the achievement of a compromise both in terms of agenda setting and developing a coordinated algorithm for responding to food challenges. Food security no longer belongs to the exclusive domain of relevant UN agencies, involving new actors such as NGOs or regional partners to address the issue. Under such circumstances, multi-agency cooperation principles and coordination are significant for maintaining a consolidated political course and solving the problem of fragmented governance and global cooperation. Accordingly, there is now general recognition among states and individual transnational stakeholders of the urgent need to reform global food security governance to address rising hunger rates and improve the effectiveness of existing interventions. It comes about the actualization of collaborative political spaces' integration into the structure of international relations and their ability to meet global challenges.