Реформа державного управління в Україні: досвід децентралізації

Abstract

У статті аналізується ефективність політичних інститутів в контексті реформи державного управління в Україні. Авторка зазначає, що невід’ємною складовою успішної реалізації реформи держуправління є децентралізація – одна з ключових реформ в Україні, спрямованих на зміцнення місцевого самоврядування та підвищення ефективності управління на регіональному рівні. Вивчення її процесів, викликів та результатів є важливим для збереження цілісності та єдності України під час війни та у післявоєнний період. У статті досліджуються етапи розвитку децентралізації, яка не була повністю завершена до початку повномасштабного російського вторгнення і потребувала низки важливих рішень. Зокрема, після 2019 р. були зроблені кроки запровадження інституту префектів та організації системного адміністративного нагляду за законністю рішень органів місцевого самоврядування. А після 24 лютого 2022 р. указом президента в усіх областях і районах було утворено військові адміністрації. Аналіз, проведений в статті, доводить, що введення інституту префектів в Україні та функціонування військових адміністрацій продемонструвало поглиблення проблем, які і так були характерними для української виконавчої вертикалі. Зокрема стверджується, що введення інституту префектів потребує змін, спрямованих на уникнення політизації цього інституту. А через те, що керівники ВЦА мають одноосібне право розпоряджатися бюджетними коштами, створюється непрозора фінансова ситуація, що зрештою може призвести до явної корупції, оскільки місцеве самоврядування не має звичних механізмів контролю. У статті зазначається, що місцеві державні адміністрації, їхні керівники та співробітники повинні бути, насамперед, професійними державними службовцями, а не обиратися за принципом лояльності до президента. Отже, для успішного вирішення завдань реформи державного управління та децентралізації в Україні необхідно врегулювати межі впливу президента та відмовитися від ручного управління, яке замість конструктивної співпраці створює конфлікти між місцевою та центральною владою. Негативні наслідки персоналізації влади мають стати застереженням для України. Незважаючи на те, що формально вона є парламентсько-президентською республікою, на практиці відносини між президентом і виконавчою та законодавчою гілками влади близькі до президентсько-парламентських. Воєнний стан в Україні обмежує можливість впровадження всіх необхідних рішень, зокрема не може бути ініційований і перегляд Конституції. Проте те, що закладається сьогодні, має безпосередній вплив на майбутнє нашої держави.

The article analyzes the effectiveness of political institutions in the context of public administration reform in Ukraine. The author notes that decentralization, one of the key reforms in Ukraine aimed at strengthening local self-government and improving the efficiency of regional governance, is an integral component of the successful implementation of public administration reform. Studying its processes, challenges, and outcomes is crucial for preserving Ukraine's integrity and unity during the war and in the post-war period. The article examines the stages of decentralization development, which was not fully completed before the start of the large-scale Russian invasion and required several important decisions. In particular, after 2019, steps were taken to introduce the institution of prefects and to organize a systematic administrative oversight of the legality of decisions made by local self-government bodies. After February 24, 2022, military administrations were established in all regions and districts by a presidential decree. The analysis conducted in the article demonstrates that the introduction of the institution of prefects in Ukraine, along with the functioning of military administrations, has deepened existing problems that were already characteristic of the Ukrainian executive hierarchy. Specifically, it is argued that the introduction of prefects requires changes aimed at preventing the politicization of this institution. Additionally, since the heads of the military-civil administrations (MCAs) have the unilateral right to manage budgetary funds, it creates a non-transparent financial situation, which could eventually lead to overt corruption, as local self-government lacks traditional control mechanisms. The article notes that local state administrations, their leaders, and employees must primarily be professional civil servants, rather than being selected based on loyalty to the president. Therefore, to successfully address the objectives of public administration reform and decentralization in Ukraine, it is necessary to regulate the boundaries of presidential influence and abandon manual control, which, instead of fostering constructive cooperation, creates conflicts between local and central authorities. The negative consequences of the personalization of power should serve as a warning for Ukraine. Although it is formally a parliamentary-presidential republic, in practice, the relationship between the president and the executive and legislative branches is closer to that of a presidential-parliamentary system. Martial law in Ukraine limits the ability to implement all necessary decisions, including the initiation of constitutional amendments. However, what is being established today has a direct impact on the future of our state.