Концепція soft power: основні положення Дж. Ная

Abstract

У статті зазначається, що повномасштабне вторгнення РФ у нашу країну розвіяло сподівання, що hard power (жорстка сила) вирішення конфліктів залишилася в минулому. Тому нині актуалізувалися питання про реальні можливості міждержавного впливу на основі ресурсів soft power (м’якої сили), smart power (розумної сили) та hard power. Усі три концепції характеризують інструменти, ресурси та спосіб, у який держави артикулюють владні інструменти у реалізації впливу на інші країни. Розуміння основ цих візій дає змогу адекватно оцінити зміни у сфері геополітичних комунікативних практик та їхньої майбутньої конфігурації. Особливо на даному етапі розвитку міжнародних відносин, які потребують комплексного переосмислення низки традиційних концепцій. Мета статті – проаналізувати основні положення концепції soft power Дж. Ная. Зроблено висновки, що концепція soft power Дж. Ная дискутує з прихильниками realpolitik та закликає відмовитися від абсолютизації hard power у світовій політиці. Soft рower – це здатність держави переконувати інші країни, забезпечувати свої інтереси без застосування сили чи примусу. Натомість держава використовує більш витончені засоби, зокрема такі, як культура, соціальна модель або політичні цінності. Найбільше soft power проявляється у психосоціальній сфері та використовується наймогутнішими та тими, хто має більше знань, ініціативи та мудрості, щоб впливати на поведінку людей і, як наслідок, на різні інституції. Це передбачає довгострокові дії, такі як довіра та престиж, створення сприятливого чи несприятливого середовища для різних ініціатив (через обміни, стимулювання змін у поведінці цільової аудиторії, зміни законодавства тощо). Концепція soft power Дж. Найя стала наслідком закінчення холодної війни і ознаменувала перехід до нового типу міжнародних відносин на основі культури, гуманних цінностей, інтересів людини, залучення недержавних акторів, розширення і переміщення центрів сили.

The article notes that the full-scale invasion of the Russian Federation into our country dispelled hopes that hard power conflict resolution is a thing of the past. Therefore, questions about the real possibilities of international influence based on the resources of soft power, smart power and hard power have become relevant. Understanding the basics of these concepts makes it possible to adequately assess changes in the field of geopolitical communicative practices and their future configuration. All three concepts characterize the way in which states articulate power tools in exercising influence over other countries. Especially at this stage of the development of international relations, which require a comprehensive rethinking of a number of traditional concepts. The purpose of the article is to analyze the main provisions of the concept of soft power by J. Nуе. It is concluded that the concept of soft power by J. Nye discusses with supporters of realpolitik and calls to abandon the absolutization of hard power in world politics. Soft power is the ability of a state to convince other countries, to ensure its interests without the use of force or coercion. Instead, the state uses more sophisticated means, such as culture, social pattern or political values. Soft power manifests itself most in the psychosocial sphere and is used by the most powerful and those with more knowledge, initiative and wisdom to influence people's behavior and, as a result, various institutions. This involves long-term actions such as trust and prestige, creating a favorable or unfavorable environment for various initiatives (through exchanges, stimulating changes in the behavior of target audiences, changes in legislation, etc.). The concept of soft power by J. Nye was a consequence of the end of the Cold War and marked the transition to a new type of international relations based on culture, humane values, human interests, the involvement of non-state actors, the expansion and transfer of power.