Особливості розвитку китайсько-іранських відносин у ХХ-ХХІ столітті

Abstract

У статті проаналізовано розвиток відносин між Іраном та Китаєм після Ісламської (шиїтської) революції 1979 р. Комплексний характер дослідження зумовив обрання відповідної методології, яка ґрунтується на загальних та спеціальних методах пізнання, зокрема використовувались історичний метод; індукція, дедукція для формулювання висновків дослідження; контент-аналіз та аналіз документів. Серед чинників, які позитивно вплинули на розвиток відносин Китайської Народної Республіки з Ісламською Республікою Іран особливо виділяється підтримка Тегерану Пекіном в ірано-іракській війні 1980- 1988 рр., коли останній був одним із основних постачальників зброї для ІРІ, тоді як більшість держав підтримали Ірак. Встановлено, що з обранням президентом в Ірані М. Ахмадінежада, співробітництво між КНР та ІРІ в різних сферах активізувалось. Що відповідало зовнішньополітичній концепції ІРІ «Політика погляду на Схід» та передбачало зміцнення її відносин з державами Азії. І навпаки, Китай доклав на міжнародній арені значних зусиль для скасування санкцій проти Ірану, активно підтримував переговори в рамках групи „Р 5+1” посприявши підписанню ядерної угоди з Іраном (СВПД). Досліджено, що співробітництво Ірану та Китаю розвивається, перш за все, в економічні, військовій, політичній сферах. Важливим здобутком двосторонніх відносин стало підписання 27 березня 2021 р. у Тегерані 25-річної угоди “Про стратегічне партнерство” що позитивно вплинуло на розвиток співпраці між цими країнами. Участь у цьому договорі для Ірану в тому числі означає і участь у проекті КНР «Один пояс, один шлях», який поєднує «Економічний пояс шовкового шляху» та «Морський шовковий шлях XXI століття». Однак, китайсько-іранські відносини складно назвати рівними, адже Китай має набагато вигідніше геополітичне становище у сучасному світі, тоді як Іран перебуває під жорсткими економічними санкціями держав Заходу, що негативно впливає на останній та обмежує його діяльність.

The development of relations between Iran and China after the Islamic (Shiite) Revolution of 1979 is analyzed in the article. The complex nature of the study led to the choice of an appropriate methodology based on general and special methods of cognition; in particular, the following were used: the historical method; induction, deduction for formulating the conclusions of the study; content analysis; and document analysis. Among the factors that had a positive impact on the development of relations between the People's Republic of China and the Islamic Republic of Iran, Beijing's support for Tehran in the Iran-Iraq war of 1980–1988, when the latter was one of the main suppliers of weapons to the IRI, while most states supported Iraq, stands out. It has been established that with the election of M. Ahmadinejad as President of Iran, cooperation between the PRC and Iran in various spheres has intensified. This was in line with Iran's foreign policy concept of “Look East Policy” and provided for strengthening its relations with Asian countries. Conversely, China made significant efforts in the international arena to lift sanctions against Iran, actively supported negotiations within the P5+1 group, and contributed to the signing of the nuclear agreement with Iran (JCPOA). It is shown that cooperation between Iran and China is developing primarily in the economic, military, and political spheres. An important achievement of bilateral relations was the signing of the 25-year Strategic Partnership Agreement in Tehran on March 27, 2021, which had a positive impact on the development of cooperation between these countries. For Iran, participation in this agreement also means participation in China's «One Belt, One Road» project, which combines the «Silk Road Economic Belt» and the «Maritime Silk Road of the 21st Century». However, it is difficult to say that Sino-Iranian relations are equal, because China has a much more advantageous geopolitical position in the modern world, while Iran is under severe economic sanctions from Western countries, which negatively affects and limits its activities.