Утворення та діяльність Державного Сенату Української держави у 1918 році

Abstract

У статті на основі архівних матеріалів досліджено процес утворення та діяльності Державного Сенату Української держави у 1918 році. Зазначається, що на початковому етапі діяльності, найвищим судовим органом Української держави був Генеральний Суд, який утворений в період Центральної Ради. Доцільність створення Генерального Суду П. Скоропадським була поставлена під сумнів і згодом прийнято закон, згідно з яким створено Державний Сенат як найвищий суд в системі судоустрою Української держави.Сфера компетенції Державного Сенату, порядок провадження у справах, в значній мірі регулювались законодавством колишньої Російської імперії. До складу найвищого судового органу входили сенатори і президент Сенату. Державний Сенат поділявся на адміністративний, цивільний та карний генеральні суди.Законом встановлено кваліфікаційні вимоги для кандидатів на посаду сенатора, серед яких наявність юридичної освіти та стажу роботи не менше 15 років. Сенаторам заборонялось обіймати посади в органах виконавчої влади, проте на практиці мали місце випадки суміщення посад. Дозволялось займатись викладацькою діяльностю. Всіх сенаторів і голів генеральних судів призначав своїм наказом П. Скопопадський за поданням міністра юстиції. В разі порушення проти сенатора кримінальної справи, він тимчасово усувався від виконання своїх обов’язків.З’ясовано, що до складу Державного Сенату призначено значну кількість колишніх суддів Генерального Суду. В цілому найвищий судовий орган укомплектовано кваліфікованими фахівцями.Мовою офіційних ділових документів в Державному Сенаті була як російська, так і українська. В деяких випадках діловодство велось паралельно на обох мовах. Інколи використовувалась виключно російська. Для успішного функціонування Державного Сенату затверджено штат службовців канцелярій. Вся документація Державного Сенату відповідним чином реєструвалась. Структура канцелярій генеральних судів визначалась тимчасовими інструкціями, затвердженими прокурорами відповідних судів. На основі аналізу архівних матеріалів встановлено кількість кримінальних, цивільних та адміністративних справ, які надійшли на розгляд Державного Сенату і які були вирішені.

The article examines the process of formation and operation of the State Senate of the Ukrainian State in 1918 on the basis of archival materials. It is noted that at the initial stage of its activity, the highest judicial body of the Ukrainian State was the General Court, which was established during the period of the Central Rada.P. Skoropadskyi questioned the expediency of establishing the General Court and subsequently passed a law establishing the State Senate as the highest court in the judicial system of the Ukrainian State.The scope of the State Senate’s competence and the procedure for proceedings were largely regulated by the legislation of the former Russian Empire. The highest judicial body consisted of senators and the President of the Senate. The State Senate was divided into administrative, civil and criminal general courts.The law established qualification requirements for candidates for the position of senator, including a law degree and at least 15 years of work experience. Senators were prohibited from holding positions in the executive branch, but in practice there were cases of combining positions. They were allowed to engage in teaching activities.All senators and presidents of general courts were appointed by order of P. Skopopadskyi on the proposal of the Minister of Justice. If a criminal case was initiated against a senator, he was temporarily suspended from performing his duties.It was found that a significant number of former judges of the General Court were appointed to the State Senate. In general, the highest judicial body is staffed by qualified professionals.The language of official business documents in the State Senate was both Russian and Ukrainian. In some cases, office work was conducted in both languages in parallel. Sometimes only Russian was used. To ensure the successful functioning of the State Senate, the staff of the chancellery was approved. All documents of the State Senate were duly registered. The structure of the offices of the general courts was determined by temporary instructions approved by the prosecutors of the respective courts.Based on the analysis of archival materials, the author establishes the number of criminal, civil and administrative cases which were submitted to the State Senate and which were resolved.