Місце держави в сучасній нормотворчості: теоретико-правовий аспект

Abstract

У змісті статті автором розкрито актуальність наукового пізнання питань місця та ролі держави в сучасній нормотворчості, характеризуючи як особливості самого механізму сучасної нормотворчості, так і специфіку трансформації сучасних держав. Відзначено, що участь держави в правоутворенні в сучасних умовах правової розбудови в Україні є предметом багатьох дискусій та обговорень зі сторони представників юридичної доктрини. Відзначено, що сьогодні доктринальна розробка питань місця держави в системі суб’єктів нормотворчості набуває все більше багатоаспектного виміру. Справа в тому, що дослідниками сьогодні вже не ставиться принципове питання про належність держави до суб’єктів нормотворчості, а досліджуються широкий спектр питань функціонування держави в сфері нормотворчості під впливом різноманітних факторів розвитку правової системи. Тому проблематика місця держави отримує більш ширший та плюралістичний характер, представлена в юридичній науці різними підходами та напрямами характеристики держави, до яких можливо віднести наступні: 1) інтернаціоналізація права та державний суверенітет; 2) розширення суб’єктного складу нормотворчості; 3) посилення теоретичних досліджень інститутів публічної влади, що є суб’єктами нормотворчості; 4) набувають поширення наукові дослідження процесу цифровізації нормотворчості; 5) всі частіше в юридичній науці піднімаються питання правового плюралізму; 6) активізуються дослідження впливу суспільних запитів та потреб на нормотворчу діяльність, особливо діяльність суб’єктів публічної влади. Підсумовано, що у сучасній системі нормотворчості держава відіграє центральну роль як головний суб’єкт, що формує та впроваджує правові норми. Ця роль обумовлена тим, що держава має легітимну владу створювати, затверджувати та контролювати виконання правових приписів. Державна нормотворчість здійснюється через органи законодавчої влади, які приймають закони, а також через органи виконавчої та судової влади, що можуть ухвалювати підзаконні акти, інтерпретувати правові норми тощо. Крім того, держава виступає в ролі координатора між різними суб’єктами правотворчості, забезпечуючи єдність та узгодженість правових норм. Завдяки цьому можна уникати правових конфліктів, ефективніше регулювати соціальні, економічні та політичні процеси. Однак, поряд із державними інституціями, дедалі більшого значення набувають наддержавні (міжнародні) організації, громадські об’єднання та приватні суб’єкти, які також впливають на формування правових норм, особливо в питаннях прав людини, екологічного права, економічної інтеграції тощо. Така взаємодія є важливим елементом глобалізації права та забезпечує універсальність правових стандартів, але саме держава залишається головним гарантом впровадження та дотримання норм національного права.

In the content of the article, the author re-vealed the relevance of scientific knowledge of the issues of the place and role of the state in modern rule-making, characterizing both the fea-tures of the mechanism of modern rule-making and the specifics of the transformation of modern states. It was noted that the state’s participation in law-making in the modern conditions of legal development in Ukraine is the subject of many discussions and debates on the part of represen-tatives of legal doctrine.It was noted that today the doctrinal devel-opment of the issues of the state’s place in the system of law-making subjects is acquiring an in-creasingly multifaceted dimension. The fact is that researchers today no longer ask the fundamental question of the state’s belonging to the subjects of rule-making, but investigate a wide range of is-sues of the functioning of the state in the sphere of rule-making under the influence of various factors of the development of the legal system. There-fore, the issue of the place of the state acquires a broader and pluralistic character, represented in legal science by various approaches and directions of state characteristics, which include the follow-ing: 1) internationalization of law and state sov-ereignty; 2) expansion of the subject structure of rule-making; 3) strengthening of theoretical stud-ies of institutions of public power, which are sub-jects of rule-making; 4) scientific studies of the process of digitalization of rule-making are be-coming widespread; 5) questions of legal plural-ism are increasingly being raised in legal science; 6) research on the influence of public requests and needs on rule-making activity, especially the ac-tivity of public authorities, is being intensified.It is concluded that in the modern system of rule-making, the state plays a central role as the main subject that forms and implements legal norms. This role is due to the fact that the state has the legitimate power to create, approve and monitor the implementation of legal prescriptions. State rule-making is carried out through legisla-tive bodies, which adopt laws, as well as through executive and judicial bodies, which can adopt by-laws, interpret legal norms, etc. In addition, the state acts as a coordinator between various law-making subjects, ensuring the unity and co-herence of legal norms. Thanks to this, legal con-flicts can be avoided, social, economic and polit-ical processes can be more effectively regulated. However, along with state institutions, suprana-tional (international) organizations, public associ-ations and private entities are becoming increas-ingly important, which also influence the forma-tion of legal norms, especially in matters of human rights, environmental law, economic integration, etc. Such interaction is an important element of the globalization of law and ensures the univer-sality of legal standards, but it is the state that remains the main guarantor of the implementation and compliance with the norms of national law.