Інститут недоговірних зобов’язань в європейській системі права

Abstract

Зазначено, що недоговірні зобов’язання належать до сфери регулювання національного та міжнародного права. Підкреслюється, що більша частина норм цивільного законодавства в європейських країнах присвячена підставам та умовам виникнення саме зобов’язальних правовідносин. Недоговірні зобов’язання описуються як група зобов’язальних правовідносин. Автори спостерігають, що попри різноманітність, недоговірні зобов’язання недостатньо регламентовані на міжнародному рівні та мало досліджені у науковому колі. Актуальною виступає мета наукового дослідження, що полягає в аналізі норм міжнародного приватного права в Європі та принципів, які регулюють сферу недоговірних зобов’язань, характеристиці основних способів вирішення колізій в міжнародному законодавстві європейських країн та встановленні значення процесу уніфікації норм міжнародного приватного права на рівні законодавства ЄС. Встановлено, що недоговірні зобов’язання вирізняється від договірних тим, що передбачити всі підстави їх виникнення неможливо, адже вони виникають без угоди чи договору між особами, що в них вступають. Підкреслено той, факт, що недоговірні зобов’язання вважаються найдавнішим видом правовідносин, закріпленим у законі, адже однією із підстав їх виникнення є делікти. У сучасних правових нормах розрізняють два види недоговірних зобов’язань: деліктні зобов’язання та квазіделікти. Наведено перелік підстав виникнення недоговірних зобов’язань, що регламентовані в законодавстві зарубіжних країн та України. Увагу авторів зосереджено на проблемі колізій норм міжнародного права щодо регулювання недоговірних зобов’язань, яка виникає внаслідок того, що інститут недоговірних зобов’язань із плином століть розвивався в кожній країні індивідуально відповідно до її правових звичаїв та суспільних норм. Здійснено характеристику основних прив’язок або формул прикріплення, що допомагають на основі певних юридичних підстав визначити поширення права тієї чи іншої держави на врегулювання суспільних відносин за наявності певних колізій. Акцентовано на тому, що саме відсутність єдиного порядку вирішення колізій щодо недоговірних зобов’язань в міжнародному праві стала причиною процесу уніфікації міжнародних норм у цій сфері, але в Європі цей процес запустився відносно нещодавно, та зазнав кілька невдач. Зроблено висновок, що на сьогодні немає чіткої уніфікованої системи правових норм, що регулюють недоговірні зобов’язання, на відміну від договірних. Було розглянуто такі важливі документи, як: DCFR, Регламент ЄС No 864/2007 щодо права, яке застосовується до недоговірних зобов’язань (Регламент «Рим ІІ») та Принципи європейського деліктного права, сформовані Європейською групою деліктного права.

It is noted that non-contractual obligations belong to the sphere of regulation of national and international law. It is emphasized that most of the norms of civil legislation in European countries are devoted to the grounds and conditions for the emergence of binding legal relations. Non-contractual obligations are described as a group of legal obligations. The authors observe that, despite the diversity, non-contractual obligations are not sufficiently regulated at the international level and little researched in the scientific community. The goal of the scientific research is relevant, which consists in the analysis of the norms of private international law in Europe and the principles that regulate the sphere of non-contractual obligations, the characteristics of the main methods of conflict resolution in the international legislation of European countries, and the establishment of the significance of the process of unification of the norms of private international law at the level of EU legislation . It has been established that non-contractual obligations are distinguished from contractual obligations by the fact that it is impossible to predict all the reasons for their occurrence, because they arise without an agreement or contract between the parties entering into them. The fact that non-contractual obligations are considered to be the oldest type of legal relationship enshrined in law is emphasized, because one of the reasons for their occurrence is torts. In modern legal regulations, two types of non-contractual obligations are distinguished: delict obligations and quasi-delicts. The list of grounds for the occurrence of non-contractual obligations, which are regulated in the legislation of foreign countries and Ukraine, is given. The authors’ attention is focused on the problem of conflicts of norms of international law regarding the regulation of non-contractual obligations, which arises as a result of the fact that the institution of non-contractual obligations has developed over the centuries in each country individually in accordance with its legal customs and social norms. A characterization of the main bindings or attachment formulas was carried out, which help, on the basis of certain legal grounds, to determine the extent of the right of one or another state to regulate social relations in the presence of certain conflicts. It is emphasized that the lack of a single procedure for resolving conflicts regarding non-negotiable obligations in international law caused the process of unification of international norms in this area, but in Europe this process started relatively recently, and suffered several failures. It was concluded that today there is no clear unified system of legal norms regulating non-contractual obligations, unlike contractual ones. Such important documents as: DCFR, EU Regulation No. 864/2007 on the law applicable to non-contractual obligations (Rome II Regulation) and Principles of European Tort Law formed by the European Tort Law Group were considered.