Особливості доказів та доказування у справах про примусове виселення

Abstract

Стаття присвячена проблемі визначення особливостей доказів та доказування у справах про примусове виселення. Автор у статті зазначає, що право на житло спрямоване на забезпечення права на достатній рівень проживання людини. Водночас воно має безпосередній зв’язок з фундаментальними правами людини, такими як право на життя, недоторканність приватного життя, охорона здоров’я та ін. Внаслідок цього позбавлення житла ставить під загрозу як життя людини, його нормальний соціальний розвиток, так і можливість мати сім’ю, працевлаштовуватися. Саме це посилює соціальну нерівність, породжує соціальні конфлікти, утворює підґрунтя для маргіналізації суспільства та створює умови для можливого фактичного обмеження прав дитини, жінок, інших гендерів. Гарантією реалізації права на житло є встановлений частиною третьою статті 47 Конституції України виключно судовий порядок виселення. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки. Так, автор вважає, що до основних особливостей доказів та доказування у справах про виселення можна віднести таке: справи про виселення розглядаються виключно в порядку цивільного судочинства, оскільки в них хоча б однією зі сторін є фізична особа; слід погодитись із позицією В.І. Бобрика про те, що до загального предмета доказування у справах про виселення входять обставини, що свідчать про незаконність проживання або втрату права на проживання відповідача в конкретному житлі, а також про порушення відповідачем прав та/або інтересів позивача, а щодо особливостей доказів та доказування про виселення маємо зазначити, що вони обумовленні особливостями конкретної цивільної справи; для цивільних справ про виселення є характерним використання таких засобів доказування: письмові докази, електронні докази та показання свідків.

The article is focused on the problem of determining the specific features of evidence and proving within forced eviction cases.The author of the article has specified that the right to housing is aimed at ensuring the right to a sufficient level of human habitation. At the same time, it has a direct relationship with fundamental human rights, such as the right to life, inviolability of private life, health care, etc. As a result, deprivation of housing endangers a person’s life, his or her normal social development, as well as the opportunity to have a family and get a job. It intensifies social inequality, generates social conflicts, forms the basis for the marginalization of society and creates conditions for the possible actual restriction of the rights of children, women and other genders. The exclusively judicial procedure of eviction is the guarantee for the realization of the right to housing, which is established by Part 3 of the Art. 47 of the Constitution of Ukraine.The following conclusions were made on the basis of the results of the conducted research. Thus, the author believes that the main specific features of evidence and proving within eviction cases should include the following: eviction cases are exclusively heard within civil proceedings, since an individual is at least one of the parties; we should agree with the point of view expressed by V.I. Bobryk that the general subject matter of proving in eviction cases includes circumstances testifying the illegal residence or loss of the defendant’s right to reside in a specific dwelling, as well as the violation of the plaintiff’s rights and / or interests by the defendant; and we should note that specific features of evidence and proving of eviction are determined by the specifics of a certain civil case; the following means of evidence are typical for civil eviction cases: written evidence, electronic evidence and witness statements.