Особливості воззʼєднання сторін Тайванської протоки в «нову епоху»

Abstract

Проаналізовано особливості возз’єднання сторін Тайванської протоки в «нову епоху». Зазначено про «Китайську мрію», невід’ємною частиною якої є Тайвань. Звернено увагу на часові рамки утворення Китайської Республіки та Китайської Народної Республіки. Зауважено, що Тайвань ніколи не перебував під владою КНР де-факто. Вказано на діаметрально протилежні погляди сторін на майбутнє. Описано причини, через які вони не можуть відмовитися від своїх позицій. Охарактеризовано поняття «Консенсус 1992 року» та «тайванський консенсус». Згадано про принцип «одна країна, дві системи» як фундаментальний у підході Китайської Народної Республіки до вирішення «тайванського питання». Звернено увагу на результати застосування принципу на прикладі Гонконгу, зокрема зазначено про «Революцію парасольок», протести у 2019-2020 роках та зміни до закону про національну безпеку Гонконгу в 2020 та 2024 роках. Розглянуто ймовірність возз’єднання мирним шляхом та з застосуванням сили. Вказано про відсутність офіційно оголошених термінів «возз’єднання» з Тайванем. Звернено увагу на використання офіційним Пекіном слова «возз’єднання» замість «об’єднання». Наголошено на можливості силового сценарію та бажанні кожної зі сторін бути готовою до цього. Охарактеризовано відносини між берегами протоки за часів перебування при владі Ма Їнцзю та Сі Цзіньпіна в Китайській Республіці та Китайській Народній Республіці відповідно. Звернено увагу на їхню зустріч 2015 року, яка відбулася між сторонами вперше з 1945 року. Також розглянуто другу зустріч 2024 року. Підкреслено, що Тайвань є лідером з виробництва напівпровідників та чипів, а блокада чи повномасштабне вторгнення змінять ланцюги постачань, що матиме наслідки для всього світу. Зазначено про можливий рівень падіння світового валового внутрішнього продукту (ВВП).

The article analyzes the peculiarities of the reunification of both sides of the Taiwan Strait in the "new era". It is mentioned about the "Chinese Dream", which includes Taiwan as an integral part. Attention is drawn to the historical timeline of the formation of the Republic of China and the People's Republic of China. It is noted that Taiwan has never been under the de facto rule of the People's Republic of China. The diametrically opposed views of both parties on the future are highlighted, and the reasons why they cannot abandon their respective positions are described. The concepts of the "1992 Consensus" and the "Taiwan consensus" are characterized. The "one country, two systems" principle is mentioned as a fundamental approach of the People's Republic of China to resolving the "Taiwan question". Attention is drawn to the outcomes of this principle's implementation, using Hong Kong as an example. In particular, the "Umbrella Movement", the 2019-2020 protests, and the changes to Hong Kong national security law in 2020 and 2024 are mentioned. The possibility of both peaceful reunification and the use of force is explored. It is noted that no officially defined time frame for "reunification" with Taiwan exists. Attention is drawn to Beijing's use of the term "reunification" rather than "unification". The possibility of a military scenario and each party's desire to be prepared for it are emphasized. Relations between the sides of the strait during the leadership of Ma Ying-jeou in the Republic of China and Xi Jinping in the People's Republic of China are examined. Their 2015 meeting, the first between the two sides since 1945, is highlighted, along with a second one in 2024. It is emphasized that Taiwan is a leader in semiconductor and chip production and that a blockade or full-scale invasion would disrupt global supply chains, impacting the entire world. It is noted that such a scenario could result in global gross domestic product (GDP) losses.