Великий письменник і справжній українець: до 120-ї річниці від дня народження Уласа Самчука

Abstract

Улас Самчук став знаменитим ще в 30-х роках ХХ століття, написавши свою славнозвісну епопею «Волинь» і романи «Марія», «Кулак», «Гори говорять». Він умів дуже швидко реагувати на всі епохальні події в житті українського народу. Не випадково його часто називали письменником, який у своїх творах охопив усю Україну – від висвітлення Гуцульської республіки і Карпатської України, рідної Волині до страшних наслідків для України від організованого більшовиками Голодомору. Тобто Уласа Самчука справедливо вважали «літописцем українського простору». До речі, він був першим серед українських письменників, хто відгукнувся на ці наболілі теми. А хіба його трилогія «ОСТ» не була першою спробою правдиво сказати про ГУЛАГ? Він був націоналістом, але так і не вступив офіційно до ОУН, хоча серед його близьких друзів були оунівці Олег Ольжич, Олена Теліна та Іван Рогач. Його величезна за обсягом літературна спадщина охоплює всі етапи української державності минулого століття – національно- визвольні змагання 1918–1919 років і Гуцульська республіка («Гори говорять»), боротьба проти польського гніту в Галичині («Саботаж УВО»), історія Карпатської України 1938–1939 рр. («Сонце з Заходу», «Репортажі з Карпатської України»), відновлення незалежної України 30 червня 1941 року («На коні вороному»), боротьба УПА за незалежну державу («Коли не гоїть огонь»). Та найголовніше те, що Улас Самчук не лише писав на, здавалося б, «модні теми», а брав безпосередню участь у всіх цих епохальних подіях.