Аналіз законодавства та судової практики щодо правового статусу та соціальних гарантій працівників цифрових платформ у країнах ЄС: виклики та перспективи

Abstract

У сучасному світі швидкий розвиток цифрових технологій і гігекономіки призвів до появи нових форм зайнятості, які суттєво змінюють традиційні трудові відносини. Економіка платформ, що базується на короткострокових контрактах і фрілансерській роботі, стала важливим елементом ринку праці, пропонуючи нові можливості для працівників, але, водночас, ставлячи перед ними численні виклики. Правовий статус працівників платформ залишається невизначеним у багатьох країнах. Платформи часто класифікують своїх працівників як «незалежних підрядників», «економічно залежних незалежних працівників» або «самозайнятих осіб», що дозволяє їм уникати зобов’язань, пов’язаних із трудовим законодавством. Це призводить до правових прогалин, які ставлять під загрозу соціальний захист працівників цифрових платформ. Різні підходи до правового статусу та соціальних гарантій працівників у різних країнах створюють додаткові складності у регуляції. Проблема правової класифікації працівників цифрових платформ залишається невирішеною, що впливає на їх трудові права та соціальне забезпечення. Автори розглядають виклики, які виникають у зв’язку з новими формами зайнятості, що витісняють традиційні трудові відносини. Основна увага приділяється правовій невизначеності статусу гігворкерів, їх соціальному захисту та відсутності єдиного підходу до регулювання цієї сфери в різних країнах ЄС.Стаття аналізує законодавчі ініціативи та судову практику у Франції, Німеччині, Австрії та Іспанії, де правовий статус працівників платформ варіюється від найманих працівників до самозайнятих осіб. Особливу увагу приділено нещодавнім рішенням судів, які впливають на класифікацію працівників платформ та їхні соціальні права. Дослідження виявляє суттєві розбіжності в національному законодавстві та судовій практиці різних країн ЄС, що свідчить про необхідність розробки єдиного європейського підходу до регулювання нових форм праці. Автори підкреслюють необхідність адаптації національного законодавства до нових реалій ринку праці, у світлі нової Директиви ЄС (The EU Platform Work Directive, 2024), яка має на меті забезпечити правильну класифікацію статусу зайнятості та захист прав гіг-воркерів.

In today’s world, the rapid development of digital technologies and the gig economy has led to the emergence of new forms of employment that significantly change traditional labor relations. The platform economy, based on short-term contracts and freelance work, has become an important element of the labor market, offering new opportunities for workers, but at the same time presenting them with numerous challenges. The legal status of platform workers remains uncertain in many countries. Platforms often classify their workers as «independent contractors», «economically dependent independent workers» or «self-employed», which allows them to avoid obligations related to labor laws. This leads to legal gaps that jeopardize the social protection of workers on digital platforms.Different approaches to the legal status and social guarantees of workers in different countries create additional complexities in regulation. The issue of legal classification of digital platform workers remains unresolved, affecting their labor rights and social security. The authors consider the challenges that arise in connection with new forms of employment that displace traditional labor relations. The main attention is paid to the legal uncertainty of the status of gig workers, their social protection and the lack of a unified approach to the regulation of this sphere in different EU countries.The article analyzes legislative initiatives and case law in France, Germany, Austria and Spain, where the legal status of platform workers varies from employed to self-employed. Particular attention is paid to recent court decisions that affect the classification of platform workers and their social rights.The study reveals significant differences in the national legislation and judicial practice of different EU countries, which indicates the need to develop a unified European approach to the regulation of new forms of work. The authors emphasize the need to adapt national legislation to the new realities of the labor market, in light of the new EU Directive (Directive of the European Parliament and of the Council on improving working conditions in platform work), which aims to ensure the correct classification of employment status and the protection of the rights of gig workers.