Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/71145
Назва: Специфіка об’єктивації влади в політичній спадщині М. Фуко
Інші назви: Specifics of the objectification of power in the political heritage of M. Foucault
Автори: Александров, Д. В.
Ключові слова: кратологія М. Фуко, концептуалізація влади, суверенна влада, дисциплінарна влада, біовлада, гротеск влади, M. Foucault’s theory of power, conceptualization of power, sovereign power, disciplinary power, bio-power, the grotesque of power
Дата публікації: 2019
Видавництво: Видавничий дім "Гельветика"
Бібліографічний опис: Александров, Д. В. Специфіка об’єктивації влади в політичній спадщині М. Фуко / Д. В. Александров // Регіональні студії: науковий збірник / редкол.: М. М. Палінчак (голов. ред.), Ю. О. Остапець, В. М. Бокоч та ін. – Ужгород : Видавничий дім "Гельветика", – 2019. – Вип. 19. – С. 84–88. – Бібліогр.: с. 88 (17 назв); рез. укр., англ. URL http://regionalstudies.uzhnu.uz.ua/archive/19/17.pdf
Серія/номер: Регіональні студії;
Короткий огляд (реферат): Автор статті має на меті проаналізувати той період творчості М. Фуко, в якому тема влади стала домінувати над темою знання, незважаючи на те що вони паралельно існували в більшості праць французького дослідника. Робиться аналіз специфіки об’єктивації політичної влади в межах фукодіанської макрофізики влади, відмічаються її відмінні риси від протилежного періоду мікрофізики влади. Праця «Воля до істини» та курс лекцій «Треба захищати суспільство» розглядаються як ключові для визначення межі критичної думки М. Фуко про політичну владу. Макрофізика й мікрофізика влади – поняття, що використовуються французьким дослідником для характеристики влади в різних її проявах, стали позначати дві протилежні стратегії його кратології. У ході аналізу розглядаються три етапи об’єктивації політичної влади, але тільки дві повноцінні стратегії аналізу. Об’єктивація влади у М. Фуко пов’язана, по-перше, з ніцшеанським підходом до знання та його застосуванням з метою панування, по-друге, з редукцією можливостей суб’єкта влади, по-третє, зі сприйняттям влади як абсолютної домінанти над «соціальним тілом». Ці вектори об’єктивації й привели М. Фуко до тієї методологічної кризи, яку він сам для себе виявив після завершення праці «Воля до істини». Аналіз макрофізики влади прирівнюється до аналізу саме політичної влади, де в М. Фуко яскраво окреслюються три типи влади: суверенна влада, дисциплінарна влада та біовлада. Кожна з них не тільки характерна для певних історичних періодів, що для М. Фуко як для історика було необхідною умовою їх позиціонування, а й загалом визнається тією константою, з якої держава створює єдиний комплекс політичної влади та яка позначається М. Фуко як «governmentality» (мистецтво управляти). Протягом аналізу кожного з трьох типів влади розглядаються окремі концепти, які притаманні саме їм: «гротеск влади», «паноптикум» і «біовлада».
The author of the article analyzes the period of M. Foucault's investigations, in which the topic of power began to dominate the topic of knowledge, despite the fact that they existed in parallel in most of the works of the French researcher. Is analyzed the specificity of the objectification of political power in Fucodian macrophysics of power, and are noted its distinctive features from the opposite period of the microphysics of power. “The Will to Truth” and lecture course “We must protect the society” are seen as key works to determining the limits of Foucault's critical investigations about political power. Macrophysics and microphysics of power are the concepts used by the French researcher to characterize power in its various manifestations, and began to denote two opposite strategies of its theory of power. The analysis considers three stages of objectification of political power, but only two full-fledged strategies of analysis. The objectification of power in M. Foucault is characterized: first, with the Nietzschean approach of knowledge and its application to the purpose of domination; secondly, with the reduction of the possibilities of the subject of power; thirdly, with the perception of power as an absolute dominant over the “social body”. These vectors of objectification also led Foucault to the methodological crisis that he discovered for himself after completing his work “The Will to Truth”. The analysis of macrophysics of power is equated with the analysis of political power, where M. Foucault clearly outlines three types of power: sovereign power, disciplinary power, bio-power. Each of them is not only characteristic of certain historical periods, which for Foucault as a historian was a prerequisite for their positioning, but is also generally recognized as the constant from which the state creates a single complex of political power and which is referred by M. Foucault as “governmentality” (art to manage). The analysis of each of these three types of power examines individual concepts familiar to them: “grotesque of power”, “panoptic” and “bio-power”.
Тип: Text
Тип публікації: Стаття
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/71145
ISSN: 2663-6115
Розташовується у зібраннях:Регіональні студії №19 2019

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
СПЕЦИФІКА ОБ’ЄКТИВАЦІЇ ВЛАДИ.pdf335.53 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.