Ґенеза становлення та розвитку адвокатської діяльності на українських територіях за часів литовського та австрійського панування

Abstract

Статтю присвячено дослідженню становлення та розвитку адвокатської діяльності на українських територіях за часів литовського та австрійського панування. Встановлено, що за часів входження українських земель до Великого князівства Литовського діючі на її території норми права не лише впорядкували судовий процес, а й надали діяльності прокуратора трудового характеру, трансформувавши її у професію. Із розвитком міського самоврядування, зокрема магдебурзького права, прокураторська діяльність починає набувати формалізованих рамок, а із запровадженням Литовських статутів правовий статус прокураторів отримав свого закріплення на рівні найвищих правових актів. Попри певні недоліки, інститут судового заступництва міцно вкоренився в судовому процесі та став невід’ємним елементом демократизації судової системи на українських територіях у ХІV–XVI ст. У період перебування українських територій під управлінням австрійських монархів адвокатська діяльність на ній регулювалася відповідно до австрійського законодавства, забезпечуючи собою чітку нормативно-правову основу функціонування інституту адвокатури. Австрійські правові акти визначали умови вступу до адвокатури, обов’язки адвокатів та притягнення їх до відповідальності, сприяючи формуванню високих стандартів щодо особи адвоката. Жорсткий відбір претендентів не лише забезпечував надання адвокатами якісних послуг, а й сприяв посиленню в суспільстві авторитету адвокатури, підвищував довіру до неї як до інституту, що виконує особливу соціальну функцію, відстоюючи права та інтереси громадян. Як наслідок, адвокатура того часу поступово завойовувала суспільне визнання, стаючи важливим чинником правового життя країни і значущою суспільною силою. Встановлено, що протягом XIX ст. роль ад-воката вийшла за рамки традиційного заступництва в суді: адвокати надавали юридичні консультації, сприяли врегулюванню правових правочинів, роз’яснювали громадянам їхні права та можливості в контексті чинного законодавства. Таким робом, адвокати сприяли поширенню правових знань і формуванню правосвідомості в суспільстві. Адвокатська діяльність за часів австрійського панування стала фундаментом для дотримання прав і свобод українців – підданих Імперії, зміцнила на українських територіях рівень суспільної довіри до правових інституцій.

The article is devoted to the study of the formation and development of the legal profession in the Ukrainian territories during the period of Lithuanian and Austrian rule. It is established that when Ukrainian lands became part of the Grand Duchy of Lithuania, the legal norms in force on its territory not only streamlined the judicial process, but also gave the prosecutor’s activity a labor character, transforming it into a profession. With the development of municipal self-government, in particular Magdeburg law, prosecutorial activity began to acquire a formalized framework, and with the introduction of the Lithuanian statutes, the legal status of prosecutors was enshrined in the highest legal acts. Despite certain shortcomings, the institution of judicial intercession was firmly rooted in the judicial process and became an integral element of the democratization of the judicial system in the Ukrainian territories in the fourteenth and sixteenth centuries. During the period when the Ukrainian territories were under the rule of the Austrian monarchs, the legal profession was regulated in accordance with Austrian law, providing a clear regulatory framework for the functioning of the Bar. Austrian legal acts defined the conditions for admission to the bar, the duties of attorneys and their liability, contributing to the formation of high standards for the personality of an attorney. The rigorous selection of applicants not only ensured that attorneys provided quality services, but also contributed to strengthening the authority of the bar in society, increasing confidence in it as an institution that performs a special social function, defending the rights and interests of citizens. As a result, the Bar of that time gradually gained public recognition, becoming an important factor in the legal life of the country and a significant social force.It is established that during the nineteenth century, the role of an attorney-at-law went beyond the traditional advocacy in court: attorneys-at-law provided legal advice, facilitated the settlement of legal transactions, and explained to citizens their rights and opportunities in the context of current legislation. In this way, lawyers contributed to the dissemination of legal knowledge and the formation of legal awareness in society. During the Austrian rule, the practice of law became the foundation for the observance of the rights and freedoms of Ukrainians, subjects of the Empire, and strengthened the level of public trust in legal institutions in the Ukrainian territories.