Розвиток зв'язного мовлення та культури спілкування учнів початкових класів на уроках мовно-літературної освітньої галузі

Abstract

Мета статті: обґрунтувати особливості роботи з розвитку зв’язного мовлення та формування культури спілкування на уроках мовно-літературної освітньої галузі у початковій школі. Методи наукового пошуку: аналіз наукової та методичної літератури для з’ясування теоретичних відомостей щодо розвитку зв’язного мовлення та культури спілкування учнів початкових класів на уроках мовно-літературної галузі; спостереження з метою виявлення особливостей роботи у початковій школі з формування культури спілкування учнів молодшого шкільного віку; прогностичний для визначення перспектив застосування методів і прийомів навчання з розвитку зв’язного мовлення та культури спілкування учнів початкових класів; узагальнення для формулювання висновків. Досліджено особливості розвитку зв’язного мовлення та культури спілкування учнів початкових класів на уроках мовно-літературної освітньої галузі. Одним з основних методів роботи зі зв’язного мовлення та культури спілкування є практичні вправи. Систематизовано вправи, що спрямовані на формування орфоепічних, вимовних, акцентологічних та лексичних норм, розрізнення інтонації в реченнях тощо. В результаті роботи з використанням системи вправ з формування культури мови не тільки підвищується мовленнєва культура учнів, а й покращується їх пам’ять, з’являється уважне, вдумливе ставлення до мови, до книг, підвищується рівень орфографічної грамотності дітей й інтерес до уроків української мови.

The article investigates the peculiarities of the development of coherent speech and culture of communication of primary school students in the lessons of language and literature educational branch. The competencebased approach to speech and culture of communication, the emphasis shifts from the language-centred concept to the anthropocentric one, when the development of subject-subject learning is emphasised and a linguistic personality is formed, which possesses a set of abilities and properties that allow creating oral and written speech works, adequately understanding texts addressed to communicators, that is, communicating fully and effectively. The most important means of awakening the child’s self-awareness, stimulating his/her spiritual development, according to the national didactic tradition, is teaching the native language, which is the basis of national and cultural self-identification. One of the main methods of work on coherent speech and culture of communication is practical exercises, which are used in phases: the first phase is the task, which should contain a motive for performing a certain speech action/activity, a speech situation) and explanations of what and how the student should do (orally or in writing; independently or in pairs, in a group; in a notebook or on the board); the second phase is a sample of performance; the third phase is the task performance; the fourth phase is control, which can be either teacher’s control, self-control, or students’ mutual control. The exercises aimed at forming orthoepic, pronunciation, accentological and lexical norms, distinguishing intonation in sentences are systematised. Exercises aimed at studying the peculiarities of figurative meaning will be relevant. Grammatical skills are an integral part of all types of speech activity, the formation, improvement and development of which is the main task of teaching. As a result of working with primary school students using a system of exercises to form a culture of speech, not only does the students’ speech culture improve, but also their memory improves, they develop an attentive, thoughtful attitude to language and books, and the level of spelling literacy and interest in Ukrainian language lessons increases.