Аспекти змістовного наповнення права на інформаційну безпеку в контексті національної безпеки

Abstract

У статті розкривається сутність та змістовне наповнення одного із найважливіших прав людини як права на інформаційну безпеку, що наразі є надактуально для будь-якої демократичної правової держави, особливо для тієї держави, яка зазнає військової агресії зі сторони іншої сусідньої держави, так, наприклад, як Україна. У процесі наукового дослідження права на інформаційну безпеку виявлено, що таке право відбувається в контексті та взаємозалежності з національною безпекою, адже остання проявляє характер та політику держави та є її вектором розвитку, і відповідно передбачає також ведення інформаційної політики держави. В розгляді даного права акцент ставиться на його змісті, а також на тому, що це право первинно належить людині на праві природної потреби в комунікації, а отже фундаментально розглядати право на інформаційну безпеку потрібно через площину природно-правових прав людини, а також через систему загальних прав людини та громадянина. На основі розкриття змістовної частини права на інформаційну безпеку з’ясовано, що вона є важливою самостійною частиною у забезпеченні національної безпеки країни, що вказане право визначає стан захисту не лише національних інтересів, а також й стан захищеності повного інформаційного простору, як від зовнішніх, так і від внутрішніх викликів, які постають перед сучасним українським суспільством. Оскільки право на інформаційну безпеку є важливою та самостійною частиною в системі прав людини та громадянина, і є частиною національної безпеки, то вказане право являє собою низку безпекових аспектів, а саме інформаційно-психологічну безпеку та інформаційно-технологічну безпеку особи та держави. Право на інформаційну безпеку людини не повинно захищати лише технічні моменти його реалізації або безпекою самої інформації (в електронному, паперовому, комунікаційному форматі). Воно також стосується усіх сторін прояву вказаного права та його захисту у вигляді інформаційних даних незалежно від форм її прояву.Право на інформаційну безпеку безперечно розширилося із розвитком нових комп’ютерних, інформаційних засобів. В світлі розвитку цього права мова йде не лише про втрату звичайної інформації, а в першу чергу про гарантованість її захисту з прив’язкою до національних особливостей держави, що також включає до свого змісту деякі чинники: людину, систему, процеси.

The article reveals the essence and meaningful content of one of the most important human rights as the right to information security, which is currently up-to-date for any democratic legal state, especially for a state that is subjected to military aggression by another neighboring state, such as Ukraine.In the process of scientific research of the right to information security, it was found that such a right occurs in the context and interdependence with national security, because the latter manifests the nature and policy of the state and is a vector of its development, and accordingly involves conducting the information policy of the state. However, in considering this right, the emphasis is on its content, as well as on the fact that this right primarily belongs to a person on the basis of the right of natural communication, and therefore the right to information security must be fundamentally considered through the plane of natural and legal human rights, as well as through the system of general rights person and citizen.Based on the disclosure of the substantive part of the right to information security, it was found that it is an important independent part in ensuring the national security of the country, that this right determines the state of protection of not only national interests, but also the state of protection of the entire information space, both from external and and from the internal challenges facing modern Ukrainian society. Since the right to information security is an important and independent part of the system of human and citizen rights, and is part of national security, this right represents a number of security aspects, namely, informational and psychological security and informational and technological security of the individual and the state.A person’s right to information security should not be protected only by the technical aspects of its implementation or by the security of the information itself (in electronic, paper, communication format). It also applies to all parties to the manifestation of the specified right and its protection in the form of informational data, regardless of the forms of its manifestation.The right to information security has undoubtedly expanded with the development of new computer and information tools. In the light of the development of this right, we are talking not only about the loss of ordinary information, but first of all about the guarantee of its protection with reference to the national characteristics of the state, which also includes some factors in its content: person, system, processes.