Суспільно-правова аномія: антропологічний вимір

Abstract

Стаття присвячена філософсько-правовому аналізу суспільно-правової аномії на основі антропологічного підходу, з огляду на те, що втрата ціннісних, правових, моральних орієнтирів для людини під час суспільної аномії, у першу чергу, ставить її перед вибором способу існування через самореалізацію у правомірній, або ж неправомірній поведінці. Наголошено, що суспільно-правова аномія, як кризово-перехідний стан розвитку суспільства, притаманна в певний період усім суспільно-правовим утворенням. Для того, щоб суспільство відновило повноцінний цивілізаційний розвиток необхідно формувати ціннісні орієнтири на основі норм природного права за принципом антропоцентризму, що передбачає верховенство прав та свобод людини і громадянина і їх захист усіма правовими методами і засобами. З’ясовано, що при суспільно-правовій аномії на перший план виступає людина, а саме необхідність дотримання та збереження її прав, свобод, людської гідності, тобто активується принцип людиноцентризму. Людина зі сформованими правомірними переконаннями реалізує їх у власній поведінці, а також, намагається спрямувати поведінку оточуючих в правомірне русло, що дозволяє уникати девіантної поведінки. Наявність стійких ціннісних переконань і орієнтацій також дозволяє не допустити прояву конформістської поведінки, зокрема серед молоді. Зазначено, що сьогодні суспільство звикло керуватися нормами права, встановленими і санкціонованими державою і навіть незначна дестабілізація цієї сфери може спричинити певний колапс не тільки у площині суспільно-правових відносин, а й в особистісній самореалізації людини. Це відбувається тому, що особа перестає відчувати себе повністю захищеною державно-правовим механізмом і може нехтувати принципами суспільного співіснування з метою власної самореалізації. Така ситуація часто призводить до проявів девіантної поведінки, або ж протиправної і злочинної. Акцентуємо увагу на тому, що природно-правові норми як ідеальний регулятор суспільних відносин стають критерієм визначення правомірної поведінки особи. Звичайно такі норми завжди бралися за основу при формуванні нормативно-правової бази в демократичних, правових державах, адже якщо б позитивне право не містило норми природного права, то воно було б суто інструкцією поведінки, а не живим діючим правом.

The article is devoted to the philosophical and legal analysis of social and legal anomie based on an anthropological approach, given that the loss of value, legal, and moral guidelines for a person during social anomie, first of all, puts him before the choice of a way of existence through self-realization in a legitimate, or misconduct.It is emphasized that socio-legal anomie, as a crisis-transitional state of the development of society, is inherent in a certain period to all socio-legal formations. In order for society to restore full-fledged civilizational development, it is necessary to form value guidelines based on the norms of natural law according to the principle of anthropocentrism, which provides for the supremacy of the rights and freedoms of man and citizen and their protection by all legal methods and means.It has been found that with socio-legal anomie, the person comes to the fore, namely the need to observe and preserve their rights, freedoms, and human dignity, that is, the principle of human-centeredness is activated. A person with formed legitimate beliefs implements them in his own behavior, and also tries to direct the behavior of others in a legitimate direction, which allows him to avoid deviant behavior. The presence of stable value beliefs and orientations also prevents the manifestation of conformist behavior, in particular among young people.It is noted that today society is used to being guided by legal norms established and sanctioned by the state, and even a slight destabilization of this sphere can cause a certain collapse not only in the sphere of social and legal relations, but also in the personal self-realization of a person. This happens because a person ceases to feel fully protected by the state-legal mechanism and can disregard the principles of social coexistence for the purpose of self-realization. Such a situation often leads to manifestations of deviant behavior, or illegal and criminal behavior.We focus on the fact that natural and legal norms, as an ideal regulator of social relations, become a criterion for determining the lawful behavior of a person. Of course, such norms have always been taken as a basis for the formation of the legal framework in democratic, legal states, because if positive law did not contain the norms of natural law, then it would be purely an instruction of behavior, and not a living and effective law.